Decision № 6517779, 20.10.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2009 р. Справа № 17/247/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача Ханін Д.С., довіреність № 3 від 19.10.2009 року;

від відповідача не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/247/08

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бестгроссер”, м. Миколаїв,

пр. Леніна, 259/1,(фактична адреса: м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 1),

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості за договором поставки № 2488 від 17.11.2008 року у

розмірі 12 690 грн. 66 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестгроссер»(надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 2488 від 17.11.2008 року у розмірі 12 690 грн. 66 коп.

При цьому позивач обгрунтовує позовні вимоги наступним:

17.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продуктів харчування за № 2488 (надалі-Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставляти товар, а відповідач приймати його і оплачувати за умовами цьогоДоговору.

Відповідно до п.п. 3.4, договору поставки розрахунки за поставлений товар мають здійснюватися відповідачем на умовах відстрочення платежу протягом двадцяти одного дня з дати постачання товару за відповідною видатковою накладною шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або готівкою до каси постачальника. Таким чином відповідач повинен був сплатити вартість товару, переданого за видатковою накладною № БГ-87321 від 03.12.2008 року до 24.12.2008 року; за видатковою накладною № БГ-89505 від 10.12.2008 року до 31.12.2008року; № БГ-89517 від 10.12.2008 року до 31.12.2008 року; за видатковою накладною № БГ-88533 від 06.12.2008 року до 27.12.2008 року; за видатковою накладною № БГ-88534 від 06.12.2008 року до 27.12.2008 року; за видатковою накладною № БГ-89410 від 10.12.2008 року до 31.12.2008 року; за видатковою накладною № БГ-89411 від 10.12.2008 року до 31.12.2008 року на загальну суму 10000 грн.

Зобов`язання щодо оплати товару відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17.03.2009р. його борг складає 10000 грн., що підтверджено підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 43).

Відповідно до п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 1426 грн. 85 коп. пені, 1085 грн. 45 коп. збитків від інфляції, 3% річних у розмірі 178 грн. 36 коп.

Ухвали суду від 04.08.2009р. та 26.08.2009р., про дату, час і місце розгляду спору, які направлялись відповідачу за адресою зазначеною в позовній заяві: 54036, м. Миколаїв, вул. О. Матросова, 30-А, повернуто поштою до суду з посиланням на сплив терміну зберігання. Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про час і місце судового засідання з розгляду спору, проте правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом за власною ініціативою перераховано розмір пені у відповідності до вимог ст..232 Господарського кодексу України; сума пені становить 1196 грн. 71 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бестгроссер» задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 10000 грн., пеню у розмірі 1196 грн. 71 коп. , збитки від інфляції у розмірі 1085 грн. 45 коп. , 3% річних у розмірі 178 грн. 36 коп., держмито в сумі 124 грн. 60 коп. та 309 грн. 20 коп. витрат на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бестгроссер»(код 33730548, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя