Decision № 65166345, 03.03.2017, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/7559/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2017 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 23 червня 1996 року померла його дружина - ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть від 04 грудня 2013 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду (повторно).

Вказує, що після її смерті залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,06 га садівництва, розташована на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок». Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 5. Зазначає, що на звернення щодо оформлення спадщини за померлою дружиною, листом від 14.12.2015 року вих. № 1151/02-14 державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори його повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,06 га для садівництва, розташовану на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок», після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 1996 року на підставі копії державного акту про право власності на земельну ділянку, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора не може у звязку з відсутністю оригіналу цього документу. Також зазначає, що інших спадкоємців, ні за законом, ні за заповітом, після смерті ОСОБА_3 не має. На момент смерті та після смерті дружини він користувався земельною ділянкою за призначенням, обробляв її, сплачував відповідні платежі садівничому товариству та земельний податок, тому фактично прийняв спадщину.

Однак, пояснює, що через втрату оригіналу державного акту про право власності на земельну ділянку не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до вищенаведеного, просить суд визнати за ним - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для садівництва, розташовану на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок» - спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача - Ужгородської міської ради ОСОБА_4, повідомлений належним чином про дане судове засідання шляхом вручення повістки про виклик до суду, про що до матеріалів справи долучена розписка про отримання повістки, власноруч підписана ОСОБА_4, в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, клопотань відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які сторони посилаються, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно із повторно виданим свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ № 166276, виданим 04.12.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, 23 червня 1996 року померла ОСОБА_3.

Померла ОСОБА_3 була дружиною позивача ОСОБА_1, що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про шлюб серії І-БК № 188901 від 04.04.2012 року.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом як відповідно до ст. 529 ЦК УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI, так і до ст. 1261 ЦК України.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,06 га садівництва, розташована на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок».

Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №017122, виданого 02 березня 1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської Ради народних депутатів від 27 січня 1995 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землі за № 461, ксерокопію якого подано позивачем до матеріалів позовної заяви.

Як вбачається із інформаційно-консультаційної довідки 1362284 06102016 06102016-010 від 06.10.2016 року ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га, що розташована за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород на території Ужгородської міської Ради народних депутатів становить 54854,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що інших спадкоємців, ні за законом, ні за заповітом, після смерті ОСОБА_3Є не має. На момент смерті позивач ОСОБА_1 проживав разом з дружиною, що підтверджено копією довідки КП «Житловий резонно-експлуатаційний район №4» від 16.02.2017 року №598, копією по квартирної картки форми Б за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Лавріщева, будинок 12 а, кв. 42 (постійне місце проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстровано з 12.09.1985 року, а ОСОБА_3 з 12.09.1985 року по день смерті 23.06.1996 року).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори зі зверненням про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Ужгородської міської Ради, урочище «Качанівка», С/Т «Родничок» після смерті ОСОБА_3, як померла 23.06.1996 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на звернення щодо оформлення спадщини за померлою дружиною, листом від 14.12.2015 року вих. № 1151/02-14 державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори його повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,06 га для садівництва, розташовану на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок», після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 1996 року, на підставі копії державного акту про право власності на земельну ділянку, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора не може у звязку з відсутністю оригіналу цього документу.

За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

На підставі ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Згідно з п. 4.15 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-1V, однією із підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно є прерогативою суду.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 1.2 вищенаведеної постанови відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно зі ст. ст. 524, 534 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на момент виникнення даних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини за ст. 525 ЦК УРСР визнається день смерті спадкодавця. Враховуючи те, що дружина позивача померла до 2004 року відповідно, до даних правовідносин застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 року.

За правилами ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з нормами ст. ст. 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини або раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В розумінні ст. 392 ЦК України, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).

Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобовязаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

З огляду на те, що заперечень проти позову не надійшло, спірне майно належало на праві власності померлій дружині ОСОБА_3, позивач спадщину прийняв, таким чином визнання права власності на земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом відповідає положенням чинного законодавства України, не порушує інтересів третіх осіб, а заявлені вимоги підлягають задоволенню, враховуючи відсутність оригіналу документа, який засвідчує право власності на земельну ділянку.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 03 березня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 14, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для садівництва, розташовану на території Ужгородської міської ради, урочище «Качанівка», садівниче товариство «Родничок», згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ЗК № 017122, виданого 02 березня 1995 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської Ради народних депутатів від 27 січня 1995 року № 5, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землі за № 461, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 23 червня 1996 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.М. Світлик