Court ruling № 64914708, 16.02.2017, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

16 лютого 2017 р. Справа №805/4848/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О. при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб - Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, Профспілки працівників вугільної промисловості України, Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю:

представників позивача - Кузьмішкін Д.В., Денисова М.П. - за довіреністю,

представника відповідача - Кузьменко О.М. - за довіреністю,

третьої особи 1 - Авраменко Л.В., Сиротюк Р.П. - за довіреністю,

третьої особи 2 - Мосендза В.Г., за довіреністю,

третьої особи 3 - Подоляк І.В. - за довіреністю, Сиротюк Р.П.

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - ДП «ММТП») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа - Первинна профспілкова організація ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України (третя особа 1, ППО), Профспілка працівників вугільної промисловості України (тертя особа 2), в якому просив суд:

- визнати незаконними дії Маріупольського міського управління юстиції Донецької області щодо легалізації (реєстрації) Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, ідентифікаційний номер 40117713, на відповідність заявленому статусу професійних спілок, взяття до уваги повідомлення про належність до Всеукраїнської профспілки працівників вугільної промисловості;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, ідентифікаційний номер 40117713 та виключити відомості із реєстру громадських об'єднань.

Під час судового розгляду справи позивачем надано уточнення до позовної заяви, в якій останній просить:

- визнати незаконними дії Маріупольського міського управління юстиції Донецької області щодо легалізації (реєстрації) Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, ідентифікаційний номер 40117713, на відповідність заявленому статусу професійних спілок, взяття до уваги повідомлення про належність до Всеукраїнської профспілки працівників вугільної промисловості;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.11.2015 року №1 274 102 0000 012015 про державну реєстрацію Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, ідентифікаційний номер 40117713.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Красноармійську територіальну організацію профспілки працівників вугільної промисловості України (третя особа 3).

22 грудня 2016 року представником Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України (далі - ППО) до суду надано клопотання про залишення позову Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії без розгляду з приводу пропуску позивачем встановленого КАС України шестимісячного строку для звернення до суду з даним позовом.

Позивачем до суду надано пояснення щодо додержання строків звернення до суду з даним позовом, які вмотивовані тим, що про порушення вимог законодавства України в частині державної реєстрації ППО позивачу стало відомо лише 16 серпня 2016 року з листа голови Профспілки працівників вугільної промисловості України від 08 серпня 2016 року №01/171. До цього часу позивач не міг дізнатись про відповідні порушення з боку відповідача, оскільки позивач не був безпосереднім учасником проведення процедури легалізації та подальшої державної реєстрації ППО. Також, зазначає, що позивач неодноразово звертався до ППО з листами про надання документів, на підставі яких діє зазначена ППО та її керівник, однак запитувані документи ППО надані не були. Зауважує, що не зважаючи на встановлення законодавцем обов'язкової вимоги щодо повідомлення роботодавця про включення до реєстру об'єднань громадян з посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, ППО таких документів до Порту не надавало. Однак, про відсутність факту включення ППО до Єдиного Реєстру територіальних та первинних організацій Профспілки працівників вугільної промисловості України, відсутність затвердження обрання голови ППО Президією ЦК Профспілки, що передбачене Статутом Профспілки працівників вугільної промисловості України, позивач зазначає, що йому стало відомо тільки з листа від 08.08.2016 року №01/171. Посилання ППО на статті у газетах як на обізнаність ДП «Маріупольський морський торговельний порт» про державну реєстрацію ППО позивач вважає необґрунтованим, оскільки ДП «Маріупольський морський торговельний порт» як юридична особа не має правовідносин з редакціями газет, наданих ППО до суду. Зазначає, що у структурі підприємства немає таких підрозділів. Засновниками такої газети як «Маріупольський портовик» є трудовий колектив підприємства, а не ДП «ММТП».

Представники третьої особи 1, 3 та відповідача в судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали, просили його задовольнити.

Представники позивача та третьої особи 2 проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на його необґрунтованість, просили відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана ДП «ММТП» 30 листопада 2016 року, направлена поштою 01 грудня 2016 року, до суду надійшла 08 грудня 2016 року.

Третьої особою 1 разом з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду надано листи від 11.12.2015 року №1/12/2015, 03.02.2016 року №4, в яких повідомлялось про те, що працівники ДП «Маріупольський морський торговельний порт» створили первинну профспілку та про збільшення чисельності працівників даної профспілки. (т.1, а.с.63, 176-179)

Також, в обґрунтування пропуску позивачем строку звернення до суду третя особа 1 посилається на публікації щодо ППО в газетах «Мариупольский портовик» та «Моряк».

Проте, суд враховує наявні в матеріалах справи пояснення позивача, в яких останній вказує на те, що ДП «Маріупольський морський торговельний порт» як юридична особа не має правовідносин з редакціями газет, наданих ППО до суду. Зазначає, що у структурі підприємства немає таких підрозділів. Засновниками такої газети як «Маріупольський портовик» є трудовий колектив підприємства, а не ДП «ММТП». Зазначений факт підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (т. 1 а.с. 99).

Суд зазначає, що обставини отримання позивачем зазначеної поштової кореспонденції не спростовані під час судового розгляду справи.

Однак суд вважає за необхідне зазначити, що спірним питанням в даній адміністративній справі є вчинення реєстраційної дії щодо легалізації Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України.

При цьому, згідно положень діючого законодавства Профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту. (ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Суд зазначає, що листування ППО з позивачем розпочалось ще до факту державної реєстрації Профспілки в якості юридичної особи (легалізації), оскільки в силу вимог Закону профспілкові організації можуть діяти також за умови відсутності їх державної реєстрації, що включає необізнаність позивача про вчинення спірної реєстраційної дії.

Крім того, вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі "Балацький проти України", неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частини 2 статті 8, частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає, що пропуск позивачем встановленого статтею 99 КАС України строку звернення до суду з даним позовом не може слугувати перешкодою для надання судового захисту порушеним правам позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, клопотання третьої особи 1 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Повний текст ухвали складений та підписаний 21 лютого 2017 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99-100, 133, ч. 4 ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб - Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України, Профспілки працівників вугільної промисловості України, Красноармійської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 16 лютого 2017 року в присутності позивача та представника відповідача.

Повний текст ухвали складається відповідно до положень ст. 160 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.