Court ruling № 64695355, 09.02.2017, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 350/272/15-ц

Провадження № 22-ц/779/307/2017

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В. М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретар Возняк В.Д.,

з участю: позивач ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 19 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

у лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з первісним позовом, в якому посилаючись на придбання у шлюбі з ОСОБА_3 рухомого майна на загальну суму 38 450 грн, просив поділити спільне майно подружжя, присудивши йому 19 225 грн компенсації за 1/2 його частину, залишивши у власності відповідачки все рухоме майно.

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 не вказав усе спільне рухоме майно, а забрав до свого місця проживання. Крім того, під час шлюбу вони отримали у власність земельну ділянку, площею 0,1396 га, на якій звели недобудований житловий будинок. Уточнивши позовні вимоги, просила виділити їй 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 а також грошову компенсацію за 1/2 частину придбаного майна та понесених витрат в сумі 20 255,50 грн, присудивши все рухоме майно ОСОБА_2 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 19 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Проведено розподіл рухомого майна, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_2: чотири бетонні кільця на криницю вартістю 1000 грн; електронасос для криниці вартістю 750 грн; мотоблок вартістю 8000 грн; міст до причіпа вартістю 550 грн; плужок до мотоблока вартістю 240 грн; сидіння до мото блоку на колесах «кічка» вартістю 500 грн; колеса до мотоблоку вартістю 1600 грн; бензопилу «Штіль-18» вартістю 1600 грн; електрозварку вартістю 1000 грн; лист нержавіючої бляхи вартістю 380 грн; свердлильний станок вартістю 372 грн; шліфувальну електромашинку «болгарка» вартістю 659 грн; гиблювальний станок вартістю 1200 грн; ручну електроциркулярку «паркетка» вартістю 1090 грн; паяльну лампу вартістю 130 грн; оприскувач садовини вартістю 140 грн; ванну вартістю 1000 грн; 9450 грн витрат, пов'язаних з електрифікацією житлового будинку. Загальна вартість витрат та майна, яке виділяється ОСОБА_2 становить 29 661 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 рухоме майно, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1: диван-ліжко вартістю 2500 грн; велосипед вартістю 1000 грн; стіл полірований вартістю 250 грн; а всього майна на загальну суму 3 750 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 12 955 грн компенсації за більшу частину присудженого йому майна. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн за оплату правової допомоги адвоката. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 3000 грн за оплату правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що майно, зазначене в позовній заяві ОСОБА_3, за винятком мотоблоку, ними не придбано, а все їх спільне майно залишилося в господарстві відповідачки. Суд не врахував його пояснення та свідків, що вони проживали окремо від батьків і дітей ОСОБА_3 у літній кухні та придбали необхідне майно для проживання в ній. Згідно акту державного виконавця, рухоме майно по його місцю проживання відсутнє, проте суд стягнув з нього компенсацію за майно, якого немає в наявності, крім мотоблоку. Сплачені за електрифікацію будинку 9450 грн він позичив у ОСОБА_6 і повертав після розірвання шлюбу. До спільного майна суд зарахував саморобну електрозварку, 4 бетонні кільця на криницю, хоча зварка належить чоловікові його сестри, а бетонні кільця є її подарунком. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 судове рішення не оскаржила.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і його представник апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_3 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.09.2007. Рішенням Рожнятівського районного суду від 26 листопада 2014 року шлюб між ними розірвано. За час спільного проживання ними придбано наступне майно: чотири бетонні кільця на криницю, електронасос для криниці, мотоблок, міст до причіпа, плужок до мотоблока, сидіння до мотоблоку на колесах «кічка», колеса до мотоблоку, бензопилу «Штіль-18», електрозварку, лист нержавіючої бляхи, свердлильний станок, шліфувальну електромашинку «болгарка», гиблювальний станок, електроциркулярку, паяльну лампу, оприскувач садовини, ванну, диван-ліжко, велосипед, стіл полірований, потратили 9450 грн на електрифікацією житлового будинку, який належить ОСОБА_2

Оцінка придбаного майна визначена сторонами і ними не оспорюється. Загальна вартість всього придбаного сторонами рухомого майна та витрат становить 33 411 грн, 1/2 його частина складає 16 705,5 грн. ОСОБА_2 виділяється майна та витрат на загальну суму 29 661 грн, а ОСОБА_3 - майна на суму 3 750 грн. Тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_3 12 955 грн компенсації за більшу частину присудженого йому майна.

Судом встановлено також, що пральна машина, холодильник, антена, телевізор, тюнер придбано дітьми ОСОБА_3, тому їх слід виключити з переліку майна, яке підлягає поділу. Світильники, пилосос, розкладне крісло, штори та тюль на момент укладення шлюбу знаходились у житловому будинку, який належить матері ОСОБА_3 - ОСОБА_7, якій також належали корова і свиня, тому це майно не підлягає поділу.

Рішення в частині відмови в поділі житлового будинку в АДРЕСА_1, витрат щодо приватизації земельної ділянки, 6 мішків цементу, 50 кв.м дерев'яної вагонки, 4 шт. плити «ЮСБ», не оскаржується.

Разом з тим, суд встановив, що витрати на електрифікацію вказаного будинку в сумі 9450 грн, сторони понесли спільно, тому дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 половини цих витрат.

Частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції застосував принцип рівності прав кожного з подружжя на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, виділивши сторонам частини майна, врахувавши їхні вимоги, а також фактичне перебування майна у користуванні кожного з них після розірвання шлюбу.

При цьому суд правильно керувався положеннями ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України щодо поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Позивач не заперечив того факту, що мотоблок він забрав з господарства, де проживав разом з відповідачкою, а криниця з бетонними кільцями знаходиться у його домоволодінні.

Суд першої інстанції, належно оцінивши зібрані докази, в тому числі показання свідків, дійшов вірного висновку про поділ того рухомого майна, яке фактично перебуває у користуванні сторін після розірвання шлюбу.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом вірно не включено у спільне майно сторін пральну машину, холодильник, антену, телевізор, тюнер, світильники, пилосос, розкладне крісло, штори, тюль, корову та свиню, оскільки ОСОБА_2 не надав доказів, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Кошти, потрачені на електрифікацію житлового будинку під час шлюбу не є особистими коштами ОСОБА_2, витрати у розмірі 9450 грн на електрифікацію зазначеного будинку понесені сторонами спільно.

Судом першої інстанції під час вирішення спору правильно встановлено обставини, що мають значення для справи, надано їм вірну юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів та розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні первісного і зустрічного позовів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, як і його позовні вимоги про присудження йому 19 225 грн компенсації за 1/2 частину рухомого майна із залишенням у власності ОСОБА_3 всього рухомого майна, задоволені бути не можуть з огляду на те, що способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71 СК України і що сутність такого поділу полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі.

Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Горейко М.Д.

Проскурніцький П.І.