Decision № 63148245, 30.11.2016, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 344/7999/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2237/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Максюти І.О., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_2

представника банку Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ „ Приватбанк") звернулось в суд з указаним позовом і зазначало, що 29 жовтня 2010 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н згідно якого, банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 5000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору внаслідок чого станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 32392,74 грн., з яких: 4988,93 грн. - заборгованість за кредитом; 22571,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2813,97 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1518,70 грн. - штраф (процентна складова)., яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2016 року позов ПАТ КБ „ Приватбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.10.2010 року в розмірі 32392,74 грн., яка складається з: 4988,93 грн. - заборгованість за кредитом; 22571,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2813,97 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1518,70 грн. - штраф (процентна складова) та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків позивача, а позивач сприяв збільшенню неустойку, не звертався із стягненням заборгованості по кредиту. Крім того, суд першої інстанції не врахував її майновий стан, що вона не в змозі сплати таку суму, їй немає коштів на прожиття та ліки для хворої дитини.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційних скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приват банк», суд виходив з того, що ОСОБА_2 неналежно виконує зобов'язання за договором №б/н від 29.10.2010 року, а тому стягнув на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором №б/н від 29.10.2010 року в розмірі 32392,74 грн..

З висновком суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що 29 жовтня 2010 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н згідно якого, банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 5000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Проте позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 32392,74 грн.

Згідно довідки-розрахунку поданої банком загальна сума заборгованоості за кредитним договором становить 32392,74 грн., з яких: 4988,93 грн. - заборгованість за кредитом; 22571,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2813,97 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1518,70 грн. - штраф (процентна складова)., яку просив стягнути з відповідача.

Відповідно із умовами зазначеного кредитного договору сплата основної суми кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» та правильно керувався умовами договору і ст. ст. 553, 554,1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, стягуючи з відповідачки 2813,97 грн. пені , суд першої інстанції не врахував майновий стан ОСОБА_2, захворювання її неповнолітньої дитини та необхідності великих затрат на лікування хвороби, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає за можливе зменшення розміру пені до 500 грн., а загальну суму заборгованості до 30078, 77 грн. (тридцять тисяч сімдесять вісім гривень).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

За таких обставин оскаржуване рішення суду слід змінити щодо стягнення пені, а в решті рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 вересня 2016 року в частині стягнення 2813,97 грн. заборгованості по пені змінити та зменшити розмір стягнутої пені до 500 грн., а загальну суму заборгованості до 30078, 77 грн. (тридцять тисяч сімдесять вісім гривень).

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Судді: В.Д. Фединяк

І.О.Максюта

Я.Ю.Ковалюк