Court ruling № 61849541, 16.09.2016, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

16 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, подану адвокатом ОСОБА_5, про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 2 червня 2016 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

30 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних спрва, а саме частин першої, другої статті 207, частини першої статті 215, статті 638, частини другої статті 2, статті 640, частини першої статті 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 2 Порядку визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщується оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 року № 52 (далі - Порядок), частини четвертої статті 10, частини другої статті 57, статті 64, частин дев'ятої, десятої статті 74, частини першої статті 143, статті 144, пункту 1 частини першої статті 169, статей 212−215 ЦПК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали Верховного Суду України від 2 червня та 30 жовтня 2009 року, 1 червня 2010 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня, 10 липня 2013 року, 3 та 17 грудня 2014 року, 29 квітня, 9 вересня 2015 року, 14 червня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, слід відмовити, а подана заява про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, підлягає поверненню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4, погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що відповідач не довів, що не підписував спірний договір і кошти за цим договором не отримував. Водночас суди зазначили, що відповідач не скористався правом оспорити спірний договір позики на підставі статті 1051 ЦК України.

Натомість у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 та 17 грудня 2014 року суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх судових інстанцій та направив справи на новий розгляд до судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що суди не з'ясували, чи передавалися кредитні кошти відповідачу і чи був у зв'язку з цим кредитний договір укладений. При цьому суд зазначив, що кредитний договір є реальним договором, а відсутність доказів про отримання коштів за ним позичальником може бути підставою для того, щоб вважати його неукладеним.

В ухвалі від 14 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відмовивши у відкритті касаційного провадження, погодився з висновком апеляційного суду про те, що укладений сторонами договір позики підписаний іншою особою і грошові кошти за цим договором позичальнику не передавалися.

Ухвалами від 2 червня та 30 жовтня 2009 року, 1 червня 2010 року Верховний Суд України скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на порушення порядку виклику відповідача до суду, оскільки оголошення про виклик відповідача у друкованих засобах масової інформації не розміщувалось, що є порушенням пункту 2 Порядку.

Отже, порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У питанні про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно із частиною третьою статті 354 ЦПК України не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У заяві ОСОБА_4 просить переглянути ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року з підстави того, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм процесуального права щодо порушення порядку повідомлення заявника про час та місце проведення судового засідання та щодо сприяння всебічного і повного з'ясування обставин справи.

З огляду на викладене заява ОСОБА_4 із зазначеної вище підстави не підлягає прийняттю до провадження Верховного Суду України для перегляду в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_4 в частині перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути заявнику.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 червня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко