Court ruling № 61699721, 26.09.2016, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 750/7567/16-ц Провадження № 22-ц/795/1845/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Губар В. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Висоцької Н.В., Позігуна М.І.при секретарі:Халимон Т.Ю.за участю:позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ спільної сумісної власності подружжя,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року, а також просить:

- витребувати від Державної реєстраційної служби України в м. Чернігів відомості про взяття до єдиного реєстру обліку наступне рухоме і нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,12 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_7; автотранспортний засіб марки, належний на праві особистої приватної власності ОСОБА_7; жиле приміщення, а саме - однокімнатну квартиру загальної площі 31,2 кв.м за адресою знаходження: АДРЕСА_1;

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,12 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_7; автотранспортний засіб марки, належний на праві особистої приватної власності ОСОБА_7; жиле приміщення, а саме - однокімнатну квартиру загальної площі 31,2 кв.м за адресою знаходження: АДРЕСА_1;

- заборонити вчиняти наступні дії ОСОБА_7 передавати, продавати, заставляти, дарувати земельну ділянку площею 0,12 га, автомобільний транспорт;

- заборонити вчиняти наступні дії власнику АДРЕСА_1 передавати, продавати, заставляти, дарувати в. АДРЕСА_1;

- зобов'язати ОСОБА_7 вчинити наступні дії: подати до суду свідоцтво про право особистої приватної власності на земельні ділянки та на автотранспортний засіб; надати суду відомості про нотаріальну контору, яка укладала договори купівлі-продажу земельних ділянок та жилих приміщень з участю відповідача; подати до суду довідки про доходи з усіх місць свого працевлаштування; подати до суду документальні відомості про укладання кредитних договорів, у тому числі - про банківські установи; подати до суду відомості про усі місця працевлаштування, у тому числі - у яких отримуються доходи; подати до суду довідки про отримання державної допомоги на утримання малолітніх дітей від Департаменту соціального захисту населення;

- передати автотранспортний засіб, який є предметом судового спору, на зберігання до ОСОБА_9, АДРЕСА_2.

Оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову у цій справі відмовлено.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не надано доказів, які підтверджують намір відповідача здійснити відчуження спірного майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі. Натомість зазначає, що нею були надані відомості про вчинення відповідачем дій, спрямованих на приховування від ОСОБА_8 його права на спірне майно та недопущення до нього шляхом обману, шантажу, погроз, залякування із зловживанням правами, свободами і законними інтересами малолітніх дітей, а докази на підтвердження заявлених вимог були надані суду разом із подання позовної заяви про поділ спільної сумісної власності подружжя.

Апелянт стверджує, що відповідач направляв свої наміри та практичні дії для того, щоб не допустити апелянта здійснювати свої конституційні права та обов'язки щодо спірного майна.

В судовому засіданні позивач пояснила, що внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище з «ОСОБА_7» на «ОСОБА_7», надавши апеляційному суду для підтвердження своєї особи паспорт. Зазначила, що за її переконанням відповідач продав спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а за виручені кошти, як вона вважає, купив автомобіль, марки «ВОЛЬВО». Наголошувала, що переконана про наявність у власності відповідача земельної ділянки площею 0,12 га, точна адреса якої їй не відома, але яка розташована у районі торгівельного центу «ЕПІЦЕНТР». Позивач та її представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги та необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказані квартиру, автомобіль та земельну ділянку.

ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та пояснив, що визначеного ОСОБА_8 майна у його власності нема. Стверджував, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 у його власності не перебуває, автомобіля у власності у нього нема, а користується він різними автомобілями, які надають йому у тимчасове користування його друзі. Земельна ділянка передана ним у користування.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_8, суд першої інстанції, з в висновками якого погоджується апеляційний суд, виходив із того, що заявником не надано жодних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, в серпні 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 2/3 частки у долі власності на майно.

З метою забезпечення позову ОСОБА_8 просила накласти арешт:

- на земельну ділянку площею 0,12 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_7;

- на автотранспортний засіб, який належить на праві особистої приватної власності відповідачу;

- на однокімнатну квартиру загальною площею 31,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Вказує, що зазначена однокімнатна квартира придбану та продана відповідачем у період спільного проживання з позивачем у шлюбі (відомості про місцезнаходження її власника та вартість позивачу невідомо). Грошові кошти, отримані відповідачем від реалізації такої квартири не були використані в інтересах сім»ї;

Просила також заборонити ОСОБА_7. вчиняти наступні дії:

- передавати, продавати, заставляти, дарувати земельну ділянку площею 0,12 га, автомобільний транспорт.

Власником АДРЕСА_1:

- передавати, продавати, заставляти, дарувати АДРЕСА_1.

Наполягала на встановленні обов'язку ОСОБА_7 вчинити наступні дії:

- подати до суду свідоцтво на право особистої приватної власності на земельну ділянку та автотранспортний засіб;

- надати суду відомості про нотаріальну контору, яка укладала договори купівлі-продажу земельних ділянок та жилих приміщень за участю відповідача;

- подати до суду довідки про доходи з усіх місць працевлаштування;

- подати до суду документальні відомості про укладання кредитних договорів, у тому числі про банківські установи;

- подати до суду відомості про усі місця працевлаштування, у тому числі - у яких отримуються доходи;

- подати до суду довідки про отримання державної допомоги на утримання малолітніх дітей від Департаменту соціального захисту населення.

Наполягала передати автотранспортний засіб який є предметом судового спору, на зберігання до ОСОБА_9, яка проживає у АДРЕСА_2.

Виходячи із сукупності обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_8 не може бути задоволена, зважаючи на таке.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно ч.ч. 2,3 до ст.151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і виваженості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_8 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що не можуть вплинути на вирішення спору по суті.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом не встановлено в оскаржуваній ухвалі жодних переваг щодо відповідача і зміст оскаржуваної ухвали не дає підстав для можливих висновків по суті спору на користь чи то сторони відповідача, чи то на користь сторони позивача.

Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів наявності у відповідача нерухомого або рухомого майна, яке б підлягало арешту і не доведено співмірності вимоги про забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції оьгрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а тому ухвала суду першої інстанції є законною і підлягає залишенню без змін, оскільки постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: