Decision № 6035521, 20.03.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.09 Справа № 18/178пн

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до Луганської міської ради, м. Луганськ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (власники та мешканці квартир у домі АДРЕСА_1):

-ОСОБА_1 (кв. № 1);

-ОСОБА_2 (кв. № 2);

-ОСОБА_3 ( кв. № 3 не приватизована);

-ОСОБА_4, ОСОБА_5 (кв. №4);

-ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (кв. № 5 не приватизована);

-ОСОБА_9 (кв. № 6);

-ОСОБА_10, ОСОБА_11 (кв. № 7);

-ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ( кв. № 8 не приватизована);

-ОСОБА_16 (кв. № 9);

-ОСОБА_17 (кв. № 10 не приватизована);

-ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (кв. № 11);

-ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 (кв. № 12);

-ОСОБА_26 (кв. № 13);

-ОСОБА_27 ОСОБА_27 ОСОБА_28, ОСОБА_29 (кв. № 14);

-ОСОБА_30 (кв. № 15);

-ОСОБА_31, ОСОБА_32 (кв. № 16);

-ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 (кв. № 17 не приватизована);

-ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 (кв. № 18);

-ОСОБА_41, ОСОБА_42 (кв. № 19);

-ОСОБА_43 (кв. № 20);

-ОСОБА_44 (вбудоване нежитлове приміщення № 21 (площею 363,4 м2), підвальне нежитлове приміщення № 24 (площею 263,4м2).

про спонукання прийняти у комунальну власність житловий будинок

за участю представників:

від позивача: Кустовський О.С. за дов. від 08.01.2009;

від відповідача: Шаповалова В.В. за дов. від 21.10.2008;

від 3-ї особи (ОСОБА_47): ОСОБА_47, паспорт;

від 3-ї особи (ОСОБА_12): ОСОБА_12, паспорт;

від решти 3-х осіб:не прибули.

Суть спору: позивачем на підставі вимог Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»заявлено вимогу про спонукання відповідача прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Луганська житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який перебуває у державній власності та знаходився на балансі ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»(ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»05.10.2006 припинено як юридична особа у звязку з визнанням його банкрутом).

Заявою від 25.11.2008 № 10-01-05203 позивач уточнив позовні вимоги вказавши, що він просить зобовязати відповідача прийняти до комунальної власності вказаний житловий будинок за винятком приватизованих квартир та інших допоміжних приміщень, які належать на праві власності іншим особам.

Заявою від 20.03.2009 № 10-01-01607 позивач змінив позовні вимоги виклавши їх у новій редакції; позивач просить суд зобовязати відповідача в порядку встановленому діючим законодавством прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Луганська неприватизовані квартири №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4, розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що вказаний житловий будинок є державною власністю та перебував на балансі орендного підприємства «Луганськмолпром», а після приватизації цього підприємства не увійшов до його статутного фонду але залишився на балансі ВАТ «Луганськмолпром»(створеного в результаті приватизації); потім будинок був переданий на баланс ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1».

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.11.2008 № 15-7-2/656 проти позову заперечує посилаючись на те, що він у 2002 році надав згоду на прийняття вказаного житлового будинку у комунальну власність та в 2003 році створив комісію для прийому-передачі цього будинку. Однак, ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»та позивач не здійснили дії щодо передачі житлового будинку до комунальної власності. Між тим, рішення міської ради про створення комісії для прийому-передачі житлового будинку втратило чинність.

Заперечуючи проти уточнених вимог позивача (заява позивача від 25.11.2008 № 10-01-05203 про передачу будинку у комунальну власність в частині неприватизованих квартир) відповідач вказав, що на його думку неможливо передати будинок у комунальну власність в частині цих квартир, слід передавати у власність конкретні неприватизовані квартири.

Треті особи, які є власниками квартир житлового будинку АДРЕСА_1, проти позову заперечують посилаючись на те, що вони своїми силами, за свій рахунок проводять ремонт будинку, прибирання прибудинкової території. Якщо будинок буде переданий у комунальну власність його буде обслуговувати комунальне підприємство (аналог ЖЕКу). Такі комунальні підприємства не виконують свої обовязки і на третину, при цьому такому підприємству слід платити нереальну квартирну плату (плату за послуги), яка встановлена міськвиконкомом.

Треті особи, які не є власниками квартир житлового будинку (ОСОБА_3 ( кв. № 3), ОСОБА_7, ОСОБА_8 (кв. № 5), ОСОБА_12 ( кв. № 8), ОСОБА_17 (кв. № 10), ОСОБА_33 (кв. 17)), але зареєстровані та проживають у вказаних квартирах, підтримали позовні вимоги та просять суд передати їх неприватизовані квартири до комунальної власності.

Треті особи, які не є власниками квартир (мешканці неприватизованих квартир), обґрунтовують свою думку тим, що будинок взагалі не за ким не рахується і вони позбавлені свого законного права на приватизацію цих квартири (управління приватизації міської ради відсилає мешканців до підприємства, на балансі якого знаходився житловий будинок, однак, вказане підприємство ліквідоване у 2006 році).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третіх осіб, суд

В С Т А Н О В И В:

У 1994 році на підставі Декрету Кабінету міністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду»від 20.05.2003 № 57-93 орендне підприємство «Луганськмолпром»в процесі приватизації було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Луганськмолпром», що підтверджується матеріалами приватизації та установчим договором останнього.

На балансі ВАТ «Луганськмолпром»перебував житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який не увійшов при приватизації до статутного фонду акціонерного товариства.

У 1995 році відкритим акціонерним товариством «Луганськмолпром»було створено дочірнє підприємство «Луганський міськмолокозавод № 1», якому на баланс був переданий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У 1996 році в ході реорганізації вказаного дочірнього підприємства було створено закрите акціонерне товариство «Луганський міськмолокозавод № 1», яке згідно свого статуту є правонаступником ВАТ «Луганськмолпром».

На підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 11.03.2001 № 109/22 управлінням комунальним майном Луганської міської ради було видано свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна згідно якому, житловий будинок АДРЕСА_1 належить державі в особі Верховної Ради України (балансоутримувач ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1») крім приватизованих квартир.

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 належить державі та перебував на балансі ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»(будинок не увійшов до статутного фонду ВАТ «Луганськмолпром»при приватизації державного майна).

Відповідно до п. 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999 № 908/68 та зареєстрованого в Мінюсті України (далі Положення) органом, уповноваженим управляти державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є державні органи приватизації.

В даному випадку таким органом є позивач.

Пунктом 1.4. Положення встановлено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариства у процесі приватизації. Одним із таких способів є передача майна у комунальну власність у порядку передбаченому Законом України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»

Згідно ст. 2 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»житловий фонд та інші обєкти соціальної інфраструктури (далі обєкти соціальної інфраструктури), які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) підлягають передачі до комунальної власності.

Статтями 3, 41 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»встановлено, що ініціатива щодо передачі обєктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити від органів, уповноважених управляти державним майном.

Позивач, як орган уповноважений управляти державним майном, видав розпорядження від 05.09.2002 № 117 про передачу житлового будинку АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Луганська.

Луганська міська рада своїм рішенням від 29.10.2002 № 4/14 надала згоду на передачу вказаного житлового будинку до комунальної власності.

Рішенням Луганської міської ради від 09.04.2003 № 113 була створена комісія з питань передачі у комунальну власність обєктів житлового фонду, що знаходяться на балансі ЗАТ «Луганський міськмолокозавод».

Однак, зазначений житловий будинок із державної у комунальну власність переданий не був.

05.10.2006 була здійснена Державна реєстрація припинення юридичної особи ЗАТ «Луганський міськмолокозавод»у звязку з визнанням її банкрутом.

Листом від 02.07.2008 № 05-07-01954 позивач ще раз пропонував відповідачу розглянути питання щодо прийому вказаного житлового будинку до комунальної власності.

Листом від 08.07.2008 № 15-7-2/1774от заступник начальника управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради Кривошеєв В. повідомив позивача про те, що для вирішення питання про передачу житлового будинку до комунальної власності керівництву ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»(яке вже припинено як юридична особа) необхідно звернутися у виконавчий комітет з проханням створити комісію з питань передачі житлового будинку і делегувати до комісії свого представника.

Позивач розцінив таку відповідь на свою пропозицію як відмову у прийнятті до комунальної власності житлового будинку.

На підставі вказаних доводів, з урахуванням змін та уточнень позовних вимог (заяви позивача від 25.11.2008 № 10-01-05203 та від 30.03.2009 № 10-01-01607) позивачем заявлено вимогу про спонукання відповідача в порядку встановленому діючим законодавством прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Луганська неприватизовані квартири №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4, розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.11.2008 № 15-7-2/656 проти позову заперечує посилаючись на те, що він у 2002 році надав згоду на прийняття вказаного житлового будинку у комунальну власність та в 2003 році створив комісію для прийому-передачі цього будинку. Однак, ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»та позивач не здійснили дії щодо передачі житлового будинку до комунальної власності. Між тим, рішення міської ради про створення комісії для прийому-передачі житлового будинку втратило чинність.

Треті особи, які є власниками квартир житлового будинку АДРЕСА_1, проти позову заперечують посилаючись на те, що вони своїми силами, за свій рахунок проводять ремонт будинку, прибирання прибудинкової території. Якщо будинок буде переданий у комунальну власність його буде обслуговувати комунальне підприємство (аналог ЖЕКу). Такі комунальні підприємства не виконують свої обовязки і на третину, при цьому такому підприємству слід платити нереальну квартирну плату (плату за послуги), яка встановлена міськвиконкомом.

Треті особи, які не є власниками квартир житлового будинку (ОСОБА_3 ( кв. № 3), ОСОБА_7, ОСОБА_8 (кв. № 5), ОСОБА_12 ( кв. № 8), ОСОБА_17 (кв. № 10), ОСОБА_33 (кв. 17)), але зареєстровані та проживають у вказаних квартирах, підтримали позовні вимоги та просять суд передати їх неприватизовані квартири до комунальної власності.

Треті особи, які не є власниками квартир (мешканці неприватизованих квартир), обґрунтовують свою думку тим, що будинок взагалі не за ким не рахується і вони позбавлені свого законного права на приватизацію цих квартири (управління приватизації міської ради відсилає мешканців до підприємства, на балансі якого знаходився житловий будинок, однак, вказане підприємство ліквідоване у 2006 році).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно до свідоцтва про право власності від 14.03.2001, виданого управлінням комунальним майном Луганської міської ради, та реєстраційного посвідчення від 18.12.2001 № 4338, виданого Бюро технічної інвентаризації м. Луганська, двадцятиквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 крім приватизованих квартир належить державі в особі Верховної Ради України (балансоутримувач ЗАТ «Луганський міськмолокозавод № 1»).

На даний час усі квартири вказаного житлового будинку (за винятком квартир №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4) приватизовані та належать на праві власності фізичним особам, які залучені судом до участі у даній справі у якості третіх осіб (про власників квартир суд був повідомлений листом БТІ від 03.02.2009 № 15/43-414).

Квартири №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4 зазначеного будинку не були приватизовані, відповідно, ці квартири належать державі, так як весь будинок раніше перебував у державній власності (мешканці, зареєстровані у цих квартирах залучені до участі у даній справі у якості третіх осіб).

Згідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Таким чином, співвласниками вказаного будинку є фізичні особи власники приватизованих квартир та нежитлових приміщень та держава власник квартир №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4.

Позивач є органом, уповноваженим управляти вказаним державним майном - неприватизованими квартирами (п. 1.3. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Мінекономіки України від 19.05.1999 № 908/68 та зареєстрованого в Мінюсті України).

Згідно ст. 2 Закону України «Про передачу обєктів права державної та комунальної власності»житловий фонд та інші обєкти соціальної інфраструктури (далі обєкти соціальної інфраструктури), які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) підлягають передачі до комунальної власності.

Вказаний житловий будинок не увійшов до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації, тому, неприватизовані квартири, які є державною власністю, підлягає передачі до комунальної власності.

В силу ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власник квартири разом з іншими власниками квартир є співвласником по суті всього будинку (приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку …).

Порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, у разі їх банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств встановлено Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 (далі Положення).

Згідно п. 2 Положення передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.

Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради (абз. 1 п. 5 Положення).

До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій.

Комісію очолює заступник голови держадміністрації або заступник голови відповідної ради (абз. 2, 3 п. 5 Положення).

Підприємства, що передають відомчий житловий фонд в комунальну власність, додають до акта приймання-передачі розрахунки витрат на його утримання (п. 7 Положення).

Якщо підприємства, установи чи організації передають відомчий житловий фонд в комунальну власність протягом фінансового року, утримання його забезпечується на договірних засадах з підприємствами, установами чи організаціями, а в разі їх банкрутства або ліквідації - за рахунок наявних коштів відповідних державних адміністрацій або виконкомів відповідних рад (абз. 4 п. 7 Положення).

Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність (абз. 1, 2 п. 8 Положення).

Із вказаного положення витікає, що передаються у комунальну власність саме будинки, а не квартири в будинках.

Однак, у зазначеному Положенні йдеться про будинки, які у повному обсязі належать державі (тобто весь будинок належить одному власнику).

Зазначене Положення не передбачає порядку передачі в комунальну власність житлового будинку співвласниками якого (причому на праві спільної сумісної власності) є фізичні особи власники квартир.

Одержавши у власність вказані квартири територіальна громада в особі відповідача, в силу закону (ч. 2 ст. 382 ЦК України) стає співвласником житлового будинку в якому розташовані ці квартири.

Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду передбачає участь у процесі передачі житлового фонду представника підприємства, що передає житловий фонд.

Однак, участь представника такого підприємства у даному випадку неможлива, так як це підприємство ліквідовано (05.10.2006 здійснена Державна реєстрація припинення юридичної особи ЗАТ «Луганський міськмолокозавод»у звязку з визнанням її банкрутом).

Діюче законодавство України не визначає як діяти у подібних обставинах.

Згідно ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи, що:

-обєкти державного житлового фонду, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (в даному випадку це вищевказані неприватизовані квартири) підлягають передачі до комунальної власності;

-неприйняття вказаних квартир до комунальної власності порушує законні права мешканців цих квартир на приватизацію житла та на належне утримання житлового будинку, так як мешканці цих квартир позбавлені можливості реалізувати ці свої права в звязку з відсутністю відповідних органів та служб,

позов про спонукання відповідача прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Луганська неприватизовані квартири №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4, розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Луганській міській раді (м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794) в порядку, передбаченому діючим законодавством України, прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Луганська неприватизовані квартири №№ 3, 5, 8, 10, 17 та 33/100 частки квартири № 4, розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1.

3.Стягнути з Луганської міської ради (м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794) на користь:

-Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати Ленінській МДПІ у м. Луганську.

-Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31211259700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22050000, символ звітності банку 259; наказ видати Ленінській МДПІ у м. Луганську.

20 березня 2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 25 березня 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В. Корнієнко