Court ruling № 59877683, 19.08.2016, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"19" серпня 2016 р. cправа №910/22668/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 р.

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

про визнання дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними, визнання акту уцінки майна від 03.02.2016 р. недійсним, зобов`язання вчинити певні дії

у справі № 910/22668/13 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до Приватного підприємства «Рікон-Плюс»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 р. у справі № 910/22668/13 припинено провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в частині зобов'язання головного державного виконавця усунути порушення закону шляхом винесення постанови про призначення експерта з метою визначення вартості арештованого нерухомого майна; скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними та визнання акту уцінки майна від 03.02.2016 р. недійсним задоволено; визнано дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з проведення уцінки майна за актом від 03.02.2016 р. у виконавчому провадженні № 45400186 незаконними; визнано недійсним акт уцінки майна головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.02.2016 р. у виконавчому провадженні № 45400186.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 12.08.2016 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання незаконними дій (бездіяльності) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Окрім цього, в апеляційній скарзі апелянт також просить відстрочити сплату судового збору за її подання до прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Крім того, ст. 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

У абзаці 9 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК України).

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, колегія суддів зазначає, що до скарги не додано доказів надсилання її копії третій особі у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Росичі».

Стосовно клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Вказане клопотання мотивоване тим, що оскільки Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, сплатити судовий збір на момент подання даної апеляційної скарги не виявляється можливим.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також, згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 ЗУ «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії щодо сплати судового збору.

Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до апеляційної скарги не додано жодних доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору на момент її подання. Як зазначалося вище, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести не лише доводи, а і подати докази на підтвердження незадовільного фінансового стану. Проте, такі докази в матеріалах даної справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка набрала чинності з 01.09.2015 р., закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (підпункт 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Як уже було зазначено, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Сума судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем за подання даної апеляційної скарги, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1378,00 грн.

Отже, враховуючи ту обставину, що скаржником не дотримано вимог ст. ст. 94, 95 ГПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню її заявнику, оскільки згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що після усунення вказаних обставин апеляційна скарга може бути подана повторно в силу ч. 4 ст. 97 вказаного Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 р. у справі № 910/22668/13 з доданими до неї матеріалами повернути заявнику без розгляду, а матеріали справи до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко