Court ruling № 59634493, 10.08.2016, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 0910/462/2012

Провадження № 22-ц/779/1127/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Максюти І.О.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Косівського районного суду від 23 січня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

22 січня 2015 року заступник начальника відділу ДВС Косівського районного управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта громадянина для виїзду за кордон шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Косівського районного суду по сплаті заборгованості за договором позики на користь ОСОБА_3

Подання державний виконавець обґрунтував тим, що на виконанні у відділі ДВС Косівського РУЮ перебуває виконавчий лист по справі №0910/2-1297/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3636 550 гривень боргу за договором позики. Відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 14 липня 2014 року, однак боржником у строк, наданий для самостійного виконання рішення суду не виконано.

Ухвалою Косівського районного суду від 23 січня 2015 року подання задоволено.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

Апелянт у скарзі зазначає, що ухвала суду є незаконною, висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом порушено норми цивільно-процесуального права розглянувши справу у його відсутності без повідомлення про її розгляд.

Вважає, що судом порушено його конституційні права на вільне пересування по території України та за її межами. На даний час має намір виїхати до Польщі терміном на три місяці на заробітки. У поданні державний виконавець доказів, які б підтверджували його злісне ухилення від виконання обов'язку, покладеного на нього рішенням суду не зазначає.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції прийшов до висновку, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням , у зв'язку з чим присуджена сума шкоди не відшкодована.

За правилами ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 18 ч.3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження вправі у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Судом встановлено, що згідно рішення Косівського районного суду від 25 грудня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто 636 550 гривень боргу за договором позики.

Постановою державного виконавця від 07 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №0910/462/2012 та 19 серпня 2014 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми стягнення (а.с.231, 233).

Вирішуючи подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України суд першої інстанції повинен був врахувати, що ухилення боржника від виконання покладених на нього рішеннями обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» N 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Суд першої інстанції повинен був взяти до уваги, що ухилення - це навмисне чи інше свідоме невиконання обов'язків, особа, яка має невиконані зобов'язання і не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, а не лише за наявності невиконаного зобов'язання, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець подавав запити про доходи боржника, номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах до ДПС України, ПФ України (а.с. 232, 234-237), однак, суд першої інстанції не звернув уваги, що державним виконавцем не подано жодного доказу про навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов'язків, від яких дій він ухилявся, чи перешкоджав проведенню стягнення боргу, не з'являвся на виклики державного виконавця, тому помилково посилаючись тільки на сам факт невиконання зобов'язання, обмежив право ОСОБА_2 як боржника у праві виїзду за межі України з тимчасовим вилученням закордонного паспорта.

У зв'язку з тим, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволення подання державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 377-1 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Косівського районного суду від 23 січня 2015 року скасувати та постановити нову.

У задоволенні подання заступника начальника відділу ДВС Косівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта громадянина для виїзду за кордон шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Косівського районного суду по сплаті заборгованості за договором позики на користь ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

І.О. Максюта