Decision № 59186550, 07.07.2016, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/15269/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю представника позивача Макаренка С.В., ,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації звернулося до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача повернути ПАТ «Банк Національний Кредит» грошові кошти у розмірі 10 825,1 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 31 березня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №110486-ДР-56. На підставі договору банк прийняв, а вкладник передав в управління банку грошову суму у розмірі 122 000, 00 грн., строком з 31.03.2015 року по 30.06.2015 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 26,0% річних, а у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи вкладника сплачується 2,0% річних, тобто за зниженою відсотковою ставкою. Зазначили, що 31 березня 2015 року відповідач звернувся до Банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору, в результаті чого, за приписами п. 3.7. Договору Банк повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних, однак 04.06.2015 року між сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу №110486-ДР-56, згідно з яким Банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою. Посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк національний кредит» при проведенні перевірки договорів було виявлено, що договір про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу №110486-ДР-56 є нікчемним з підстав визначених п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просив зобов'язати ОСОБА_5 повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти у розмірі 10 825,10 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Додав, що положенням Депозитного договору передбачено здійснення Банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою у випадку дострокового зняття коштів, оскільки відповідач звернувся 31.03.2016 року, тобто до закінчення дії договору 30.06.2015 р. Всі суми за договором були виплачені відповідачеві в повному. Звертав увагу суду, що договір про внесення змін був укладений за 1 день до введення тимчасової адміністрації. Оскільки договір про внесення змін є нікчемним, тому повернення коштів, отриманих відповідачем в розмірі 10 825,10 грн., повинно відбуватися шляхом зобов'язання відповідача до їх повернення.

Представник відповідача заперечував проти позову повністю, посилаючись на те, що він є безпідставним та не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, надавши письмові заперечення проти позову. В запереченнях посилається на ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. В той же час, як це слідує зі змісту наведених норм дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. Згідно ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення назначаються нормативно - правовими актами Фонду. Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій ст.38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку (п.2 ч.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Пунктом 2.16 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 05.07.2012р. №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012р. за 581/21893 визначено, що рішення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, оформлені наказами або розпорядженнями, а також іншими розпорядчими документами, визначеним порядком ведення діловодства у банку, є обов'язковими для виконання працівниками такого банку. Отже, для перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення з поміж нікчемних з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в обов'язковому порядку має видати наказ (розпорядження) про створення комісії з перевірки правочинів, яким зобов'язати останню здійснити дії направленні на виконання зазначеної норми Закону. Проте, як вбачається з матеріалів справи Позивачем в обгрунтування своїх вимог не надано доказів прийняття уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Національний кредит» акту (наказу, розпорядження) ненормативного характеру, яким би створювалась комісія про здійснення перевірки правочинів на виявлення серед них нікчемних та безпосереднього порядку його проведення, який був запроваджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб В.В.Паламарчуком, як того вимагає ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що у свою чергу свідчить про підставність твердження Банку про здійснення перевірки договору про внесення змін 1 від 04.06.2015р. до Депозитного договору та відповідно заявлених вимог. Положення Цивільного кодексу України передбачають права вимоги вкладника щодо витребування внесеного вкладу, а також передбачають зобов'язання банку звернути вклад та нараховані проценти. Тобто, правова природа договору банківського вкладу полягає в тому, що у даних правовідносинах кредитором визнається вкладник, який передає власні кошти в тимчасове користування банку (фінансовій установі), яка бере на себе обов'язок сплачувати плату за користування коштами (проценти), а також зобов'язується повернути вклад своєчасно та в повному обсязі вкладнику, в зв'язку з чим банк фінансова установа визнається боржником по відношенню до вкладника. Вказує, що договір банківського вкладу, після внесення вкладником суми депозиту, передбачає зобов'язань останнього щодо вчинення на користь банку певних дій (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або зобов'язань утриматися від певної дії. Положення п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних встановлюють три випадки нікчемності правочинів (у тому числі договорів) платоспроможного банку: банк безоплатно здійснив відчуження майна; банк прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій; банк відмовився від власних майнових вимог. Як зазначає Позивач, у зв'язку із укладенням 04.06.2015р. Договору про внесення змін №1 1 зговору банківського вкладу «Разом вигідніше» - гривня 3 міс. (щомісячна виплата відсотків) №110486-ДР-056 від 31.03.2015р., Банк відмовився від власних майнових вимог, таке твердження є безпідставним, оскільки, Банк за спірним правочином не відчужував жодне майно, не приймав на себе жодного зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, так само і не відмовлявся від власних майнових вимог; договором про внесення змін до Депозитного договору сторони лише уточнили внесення змін до Депозитного договору щодо порядку нарахування і виплати процентів за яким Вкладник не отримав жодних коштів; законодавство в розрізі спірних правовідносин не передбачає за договором банківського вкладу виникнення у банку (фінансової установи) «власних майнових вимог», так як після розміщення вкладником суми депозиту банк виступає боржником у цьому зобов'язанні.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 31 березня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №110486-ДР-56 «Разом вигідніше». Як результат укладеного договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у розмірі 122 000,00 грн., строком з 31.03.2015 року по 30.06.2015 року, зі сплатою процентів у розмірі 26,0% річних.

Відповідно до 3.7. Депозитного договору сторонами узгоджено, що у випадку розірвання цього Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Вищевказаним положенням Депозитного договору передбачено здійснення банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою у випадку дострокового розірвання договору та повернення депозиту.

04 червня 2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору, в результаті чого, за приписами п. 3.7. Депозитного договору, Банк повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

04.06.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про внесення змін №1 до договору банківського вкладу «Разом вигідніше» без капіталізації №110486-ДР-56 від 31.03.2015 року, згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.

Постановою Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 року "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015р. та на виконання Постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон носить пріоритетний характер відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ч. ч. 1 і 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються усі повноваження органів управління банку та органів контролю. Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочипів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Проведеною перевіркою Договору про внесення змін №1 від 04.06.2015 року до договору банківського вкладу «Разом вигідніше» без капіталізації №110486-ДР-56 від 25.07.2014 року, укладеного між відповідачем та позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необгрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 10 825,10 грн.

У зв'язку із викладеним, Відповідачу, на підставі ч. 4 ст. 38 Закону, було направлено повідомлення з пропозицією повернути Банку вище вказані грошові кошти, але незважаючи на це, відповідач добровільно кошти не повернув та користується ними без достатніх правових підстав до цього часу, чим спричиняє збитки вкладникам та іншим кредиторам Банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку.

Згідно із ч.1-2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Нормами частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В той же час, згідно з п. 9 ч. 1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч. 5. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених ч. 3. ст. 38 вказаного закону, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Однак, в порушення приписів ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ОСОБА_5 заборгованість в сумі 10 825,10 грн. до дати подачі позову не сплатив, чим порушує не лише права позивача, але й усіх вкладників ПАТ «Банк національний кредит»", вимоги яких підлягають задоволенню в результаті здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, які викладені в п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам відповідно достатті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

П. 3.7 Депозитного договору встановлено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно відсутності у позивача права вимоги у вкладника нарахованих процентів за дострокове зняття коштів, оскільки відповідач надав банку у користування грошові кошти, а тому являється його кредитором.

Заперечення представника відповідача в частині обґрунтування правомірності правочину, не знайшли правового підтвердження при розгляді справи, оскільки позивачем, на рахунок виявлення нікчемності правочинів, здійснена перевірка вчинених (укладених) правочинів у встановлений для цього Законом строк.

Суд також не приймає до уваги заперечення представника відповідача на те, що відповідач не отримував кошти від позивача за вищевказаним договором, оскільки вони спростовані наданим представником позивача документами про перерахування відповідачу коштів за договором банківського вкладу від 31.03.2015 р. та договору про внесення змін від 04.06.2015 р.

Крім того, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а тому відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 487,20 грн. (в розмір, який діяв на час звернення позивача до суду).

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги засновані на законі та знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 15, 16, 215, 216 ЦК України, ст.ст.37, 38 Закону України від 23.02.2012 р. №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212, 213, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати ОСОБА_5 повернути Публічному акціонерному товариству «Банк національний кредит» грошові кошти в розмірі 10 825,1 грн. (десять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 10 коп.), отриманих за договором про внесення змін № 1 від 04.06.2015 р. до договору банківського вкладу № 110486-ДР-56 від 31.03.2015 р.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід бюджету судовий збір в розмірі 487,2 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова