Court ruling № 58953672, 13.07.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/51658/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Забіяка Ю.Л.,

від відповідача - Богів Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2014 р.

у справі № 810/2174/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне» (далі - позивач, ТОВ «ТІЗ Озерне») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014р. № 0000692204/492.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2014 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 27.03.2014 р. № 0000692204/492; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та у порядку статті 76 Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року ТОВ «ТІЗ Озерне», за результатами якої складено акт від 13.02.2014 р. № 257/10-16-22-01/32931921 в якому зазначено, що враховуючи загальну позовну давність, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, а також відповідно пункту 102.5 статті 102, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України підприємство ТОВ «ТІЗ «Озерне» позбавляється права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 4 037 344 грн. сформованого за період грудень 2004 року - грудень 2010 року. Сума, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24) у розмірі 4 037 344 грн. сформованого за період грудень 2004 року - грудень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у р.21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року з позначкою «-».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 р. № 0000692204/492, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 037 344 грн.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що положення податкового кодексу не обмежують у часі право платника на перенесення залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень і положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Вказаним приписом податкового законодавства встановлено граничний строк для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування; підстави для поширення цього строку на порядок перенесення платником залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відсутні; інше розуміння податковим органом розглядуваного положення Закону не ґрунтується на його змісті та є проявом довільного тлумачення відповідачем податкових норм.

Недоречними є й посилання податкового органу на положення 257 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальну позовну давність у цивільних правовідносинах, оскільки в силу частини другої статті 1 цього Кодексу цивільне законодавство до податкових відносин не застосовується.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстав для виключення з податкового обліку позивача залишку від'ємного значення з податку на додану вартість в спірній сумі та, відповідно, для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2014 р. у справі № 810/2174/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко