Court ruling № 58242513, 06.06.2016, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/2623/16 Головуючий І інстанції -

Справа: №641/11748/15-ц Чайка І.В.

Категорія:трудові Доповідач - Міненкова Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Зазулинської Т.П.,

Кругової С.С.

за участю секретарів: Михайлюка А.В., Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» - Єршова Руслана Володимировича на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічни вимірювань» про стягнення компенсації витрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року у суд з позовною заявою звернулась ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» та просила стягнути з ПАТ «АТ НДІРВ» компенсацію витрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати станом на 01.12.2015 року у сумі 17 860, 02 грн.; стягнути з ПАТ «АТ НДІРВ» суму середньої заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні на час затримки розрахунку станом на 01.12.2015 року у розмірі 45 130,72 грн.; а також просила стягнути моральну шкоду заподіяну відповідачем у зв'язку з затримкою розрахунку до 01.12.2015 року у сумі 10 000 грн., в подальшому позовна заява була уточнена, позивачка просила збільшити суму середньої заробітної плати у зв'язку з затримкою при звільненні за час затримки розрахунку станом на 01.02.2016 року до розміру 52 593,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 25.08.1983 року до 04.11.2014 року працювала на посаді інженера, відомого інженера, начальника сектора у Публічному акціонерному товаристві «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», наказом № 135-к від 03,11,2014 року звільнена з роботи на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП.

В порушення трудового законодавства відповідач в день звільнення не нарахував належні виплати, письмово не повідомив про нарахування належних виплат, не провів повного розрахунку. У зв'язку з чим позивачем було подано позовну заяву до Київського районного суду м. Харкова про стягнення на її користь заробітної плати, середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, суми компенсації у зв'язку з втратою частини доходів при порушенні строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням вище вказаного суду 31.03.2015 року позовні вимоги задоволені, та стягнуто з ПАТ «АТ НДІРВ» невиплачену суму заборгованості з заробітної плати у розмірі 26 334,00 грн., та суму середнього заробітку 2842,88 грн.

Київським відділом ДВС ХМУЮ на примусовому виконанні якого перебувають виконавчі провадження про стягнення заборгованості 02.07,2015 року стягнуто на її користь лише 7380,53 (6661,40 - борг по заробітній платі та 719,13 - середня заробітна плата у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні). Але остаточного розрахунку не проведено, у зв'язку з чим вважає дії відповідача незаконними, оскільки порушені строки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що вже тривалий час відповідач не проводить з нею остаточного розрахунку чим спричинив моральні страждання, так як спосіб життя зазнав суттєвих неприємних змін, вона не в змозі провідувати своїх родичів, які проживають в інших містах. Також відповідач не здійснював відрахувань до УПФУ з травня 2014 року, що призвело до того, що у Харківському міському центрі зайнятості їй нараховано лише мінімальну допомогу по безробіттю у розмірі 544 грн. у зв'язку з чим накопичилися великі борги.

В зв'язку з викладеним позивач просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явилась подала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідач до суду не з'явився.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_4Г задоволено частково, стягнуто на її користь з Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 17 860, 02 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 39 267,28 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. а всього стягнуто 60 127,30 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» - Єршов Руслан Володимирович звернувся у суд з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та просить рішення суду першої інстанції змінити, та визначити розмір боргу відповідача, виходячи з наданих відповідачем документів та пояснень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що частково визнає борг, проте не погоджується з рішенням суду першої інстанції з визначенням суми боргу, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції визнано факт роботи відповідача у режимі п'ятиденного робочого дня, з якого і була вирахувана сума середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, однак згідно наказів по підприємству відповідач з 01.07.2013 року безперервно працює у дводенному робочому тижні, у зв'язку з чим розмір середнього заробітку визначений помилково та повинен був оплачуватись у 2,5 рази менше, ніж п'ятиденний.

Також відповідач зазначає, що не визнає стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди, так як не надано належних доказів, та зазначає про те, що позивач пропустила строк на звернення до суду з позовною вимогою щодо стягнення компенсації втрати частини доходу.

Перевіривши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як було встановлено судом, 31 березня 2015 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Стягнуто з відповідача суму невиплаченої при звільненні заробітної плати в розмірі 26334,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2842,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, пунктами 2 та 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Статтю 117 КЗпП України встановлено обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а сама по собі видача Комінтернівським районним судом м. Харкова судового наказу не звільняє роботодавця від відповідальності згідно ст. 117 КЗпП України.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі № 6-144цс13ВСУ від 29.01.2014 року не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Доводи представника апелянта щодо неправильно визначеної суми середнього заробітку позивачки до уваги не приймаються, так як середній заробіток був вирахуваний і зазначений у судовому рішення Київського районного суду м. Харкові від 31 березня 2015 року( а.с.14). Крім того, представником відповідача не надано жодної довідки щодо розрахованої середньої заробітної плати та жодного її розрахунку.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати станом на 01.12.2015 року у сумі 17 860,02 грн., судова колегія вважає, що рішення є обґрунтованим і законним.

Відсутні підстави для скасування рішення в частині стягнення на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Позивачкою ці вимоги доведені, яка на їх обґрунтування посилалась на те, що протягом довгого часу була позбавлена можливості гідно себе почувати. так як вимушена була звертатися у суд за захистом своїх прав, не мала грошей на необхідні речі, що принижувало її гідність. У зв'язку з тим, що відповідач заборгував необхідні виплати до Пенсійного фонду, вона була позбавлена можливості отримати у Центрі зайнятості гідну допомогу.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду й задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.О.Міненкова

Судді: Т.П. Зазулинська

С.С.Кругова