Court ruling № 57746278, 16.05.2016, Rohatyn District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 349/498/16-ц

Провадження № 2-з/349/7/16

У Х В А Л А

16 травня 2016 року м. Рогатин

Суддя Рогатинського районного суду Івано-Франківської області Могила Р.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення з акту опису та звільнення з-під арешту транспортного засобу автомобіля TOYOTA YARIS 2006 року випуску , сірого кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 98330А057345 , номерний знак АТ 8700AE та дитячого спального набору.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року відкрито провадження у справі.

13 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову по вказаній справі, яка ухвалою судді була залишена без руху, оскільки до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

16 травня 2016 року вказаний недолік заяви було усунуто шляхом направлення до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 275,60 грн.

Для забезпечення позову позивач просить постановити ухвалу про зупинення продажу арештованого автомобіля TOYOTA YARIS 2006 року випуску, сірого кольору , двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 98330А057345 , номерний знак АТ 8700AE , оскільки нею подано позов про визнання права власності на вказаний автомобіль та зняття з нього арешту.

Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст.151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Види забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України, зокрема п.5 ч.1 вказаної статті передбачено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З акту опису та арешту майна від 02 жовтня 2015 року вбачається, що державним виконавцем для забезпечення виконання рішення суду, на підставі виконавчого листа виданого 05 березня 2015 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завданої шкоди на загальну суму 49374,72 грн. проведено опис вказаного автомобіля та накладено на нього арешт. Описаний автомобіль передано на зберігання власнику транспортного засобу ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як розяснено у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» , вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

З позовом до суду під час виконання судового рішення звернулась ОСОБА_1, де відповідачем зазначила лише особу в інтересах якої накладено арешт (ОСОБА_2М.) та із змісту її позовних вимог вбачається, що вона просить виключити з акту опису та звільнити з-під арешту автомобіль TOYOTA YARIS 2006 року випуску, при цьому обґрунтовує свою вимогу тим, що вказане майно є спільною сумісною власністю її та боржника ОСОБА_3З, як подружжя.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам дано розяснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскільки, позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів належності їй автомобіля, з акту опису та арешту майна від 02 жовтня 2015 року вбачається, що власником (володільцем) спірного автомобіля є інша фізична особа, а також з врахуванням відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України , суддя,

у х в а л и в:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р.Г. Могила