Decision № 57739892, 21.04.2016, Darnytskyi District Court of Kyiv City

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16639/14-ц

провадження № 2/753/193/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сухомлінова С.М.

секретаря Палій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1089450 грн. боргу. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у 2011 році він передав у борг відповідачу 74000 грн., а у 2012 році передав йому в борг 51 000 доларів США, але відповідач борг не повернув, чим порушив його права.

Крім того, відповідач отримав в борг 2300 Євро у ОСОБА_4, 300 Євро у ОСОБА_7 і 15419 грн. у ОСОБА_5, які відповідач останнім не повернув. Стверджував, що по борговим зобов'язання відповідача перед ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 позивач був вказаний як поручитель і тому своїми коштами виплатив борг, але відповідач відмовився повернути виплачені за нього боргові зобов'язання.

В процесі розгляду справи позивач збільшив свої вимоги до 2 213 971 грн., посилаючись на факт зміни НБУ курсу гривні до долара і євро.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, а відповідач позов не визнав і просив в задоволені вимог відмовити за їх необґрунтованістю та пропуском строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з розписок та пояснень сторін, відповідач 31.07.2011р. отримав в борг у позивача 74000 грн. і зобов'язався повернути вказану суму коштів до 15.04.2011р. (а.с.7), але не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору позики, то з нього слід стягнути на користь позивача 74000 грн.

Вирішуючи питання про пропуск строку позовної давності за вищевказаним договором позики, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки договором був встановлений строк повернення боргу 15.04.2011р., то строк давності для позивача закінчився 15.08.2014р., але з позовом про захист своїх прав позивач звернувся 12.09.2014р., тобто з пропуском строку на 28 днів.

Враховуючи те, що позивач вже звертався в травні 2014р. з позовом про стягнення боргу, але позов був йому повернутий судом, а також незначний термін пропуску строку, то суд на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України вважає поважними причини пропуску строку позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту.

Що стосується розписки від 04.03.2012р. (а.с.6), то суд вважає останню неналежним доказом укладання договору позики між сторонами, оскільки за її змістом убачається, що відповідач має борг в розмірі 51000 доларів США, але в розписці не зазначено перед ким цей борг виник у відповідача і на підставі яких правовідносин.

Твердження позивача в тій частині, що цей борг є результатом позики суд сприймає як припущення, що не може бути доказом по справі і свідчить про необґрунтованість вимог.

Що стосується розписок відповідача від 05.12.2009р., 07.05.2010р., 06.05.2011р. та 09.05.2011р. (а.с.8,9,13,14), то ці розписки видавались на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які і повинні бути кредиторами за договорами позики.

Твердження позивача, що він став гарантом виконання договорів позики і отримав права вимоги, суд вважає безпідставними і не відповідаючими вимогам закону.

Вирішуючи позов таким чином, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 740 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості та 740 (сімсот сорок) грн. 00 коп. судових витрат.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

СУДДЯ : С.М. Сухомлінов