Decision № 57731038, 11.05.2016, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р.Справа № 922/929/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурі РС", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Абіс", м.Харків про стягнення 229762,57 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№1502-01 від 15.02.2016 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

28.093.2016 р. позивач - ТОВ "Меркурі РС" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ Компанії "Абіс" (відповідача) 229762,57 гривень, з яких 176596,26 гривень боргу, 53166,31 гривень вартості комунальних послуг, за договором оренди №12/32-1 від 21.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2016р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.04.2016 р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2016 р.

Позивач у судовому засідання 11.05.2016 р. підтримував позов, просив суд його задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання 11.05.2016 р. свого представника не направив, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ст.64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 ГПК України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

21.06.2013 р. сторони уклали договір оренди №12-32/1 нежитлового приміщення, згідно з п.1.1. якого відповідачеві позивач передав у користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Кокчетавська,20, літ."А-3", загальною площею 909,00 кв.м. в наступному порядку, складі та строки:

- 01.07.2013 р. частину приміщення №16, що розташоване на 2 поверсі, загальною площею 461,8 кв.м., офісне приміщення №10,11 - загальною площею 20,0 кв.м., що розташоване на 2 поверсі, частину приміщення №18, загальною площею 97,7 кв.м. та приміщення №15,16, загальною площею 20,1 кв.м., що розташоване на 1 поверсі;

- 01.09.2013р. додатково до приміщень зазначених вище, частину приміщення №16, загальною площею 309,4 кв.м.

Приміщення були передані відповідачеві актами від 01.07.2013 р. та від 01.09.2013 р.

Строк оренди встановлений п.11.1 договору - з 01.07.2013 по 31.05.2016 р.

Розміри та строки платежів передбачені п.4.1,4.2,4.2.1,4.10 договору. Зокрема, п.4.2 договору встановлена щомісячна оренда плата в розмірі:

- за період з 01.07.2013р. по 01.09.2013р. - 11992,00 грн., крім того ПДВ 20%-2398,40 грн.;

- з 01.09.2013р. -18180,00 грн., крім того ПДВ 20%-3636,00 грн.

Починаючи з жовтня 2013 р. орендна плата підлягала щомісячній індексації. Орендна плата повинна сплачуватись не пізніше 15 числа кожного поточного місяця.

Сторони погодили розмір компенсації комунальних платежів (п.4.10 договору).

Починаючи з липня 2013 р. відповідач допускав прострочення платежів щодо сплати за оренду та щодо комунальних платежів.

16.04.2014 р. сторони уклали додаткову угоду про дострокове розірвання оренди, а 30.04.2014 р. приміщення за актом повернуто позивачу.

22.10.2015 р. позивач направив відповідачу претензію №10/22/02 про сплату 229762,57 грн. боргу, яка залишилась без відповіді.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за орендовані приміщення, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у сумі 176596,26 гривень боргу за оренду, 53166,31 гривень за спожиті комунальні послуги.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 554, 559, 610, 626, 629, 631, 759, 762 Цивільного кодексу України, а також ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Абіс" (код ЄДРПОУ 31798536; адреса: 61204, АДРЕСА_1, р/р 26007052314410 у ХФ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харкова, МФО 321533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурі РС" (код ЄДРПОУ 35085580, адреса: 03057, м.Київ, вул.Довженка,3, р/р 26003010315528 в ПАТ "Міжнародний Інвестиційний банк", МФО 322313) 176596,26 гривень орендної плати, 53166,31 гривень за спожиті комунальні послуги, та 5175,27 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_2