Court ruling № 57456902, 06.04.2016, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2016 рокусправа № 808/4117/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про скасування постанови про арешт майна боржника і зобов'язання звільнити майно з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулось до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, в якому просило суд:

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 15392387 від 18.01.2010 року, в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леніна,216/57;

- зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмету іпотеки - квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леніна,216/57, що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей-Колект".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно якої скаржник просить скасувати постанову суду від 04 листопада 2015 року та прийняти нову, якою визнати протиправним арешт Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ ВП№15392387 від 18.01.2010 року, в частині накладення арешту на нерухоме майно (квартиру), яка знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Леніна, 216/57 та зобов'язати Ленінський ВДВС Запорізького МУЮ звільнити з-під арешту нерухоме майно: (квартиру), яка знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Леніна, 216/57.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, а також не в повному обсязі досліджені всі обставини справи.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте в судове засідання не з'явились. Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 05 квітня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 46-82-К/Р (а.с.15-30).

24 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №11159217000 (а.с.38-45).

13 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) (далі - Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №11169245000(а.с.58-69).

За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитними договорами укладені Іпотечні договори: від 05.04.2005 № 46-82-К/Р/З (а.с.31-37); від 24.05.2007 № 11159217000/3 (а.с.46-51); від 13.06.2007 №11169245000/З (а.с.70-76).

За умовами договорів Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту 1/2/3 наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 79,65 кв.м., житлова площа - 53,30 кв.м.).

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено TOB "Кей-Колект" та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відповідно до Договору факторингу № 1 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" свої права вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по кредитному договору.

09 липня 2015 року ТОВ "Кей-Колект" при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно Третьої особи, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечними договорами від 05.04.2005 № 46-82-К/Р/; від 24.05.2007 № 11159217000/3; від 13.06.2007 №11169245000/З, накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 15392387 від 18.01.2010, винесеної Ленінським ВДВС Запорізького МУЮ.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень про накладення арешту на майно боржника для задоволення вимог іпотекодержателя діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини в даному випадку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови. Позивач на час прийняття оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №15392387 від 18.10.2010 року не був стороною у виконавчому провадженні та звернувся до суду із даним позовом вважаючи, що постановою про арешт майна порушено його права як іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 2 цієї ж статті віднесено виконавчий напис нотаріуса.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 та ч. 6 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частини 8 цієї ж статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи, Ленінським ВДВС ЗМУЮ у 2013 році архів за 2010 рік було знищено, що підтверджується довідкою від 20.11.2015 року № 12 (а.с.114).

Крім того, з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.01.2010 року ВП№15392387 вбачається, що її видано за виконавчим листом № 2-342 від 31.07.2009 року, та стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Орджонікідзевського відділення №7717 (а.с.125). Також з довідки відповідача від 20.11.2015 року № 12 вбачається, що зазначене виконавче провадження повернуто стягувачу на підставі п.5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, виходячи зі змісту зазначеної довідки судом встановлено, що оскільки матеріали закінчених виконавчих проваджень за 2010 рік було знищено у 2013 році, то вищезазначене виконавче провадження було повернуто стягувачу у періоді 2010 року, та на момент повернення виконавчого провадження позивач не був стороною виконавчого провадження.

У зв'язку із поверненням виконавчого документу та закриттям виконавчого провадження вважається припиненими заходи забезпечення виконавчого провадження, в тому числі арешт, відповідно до ч.2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час звернення позивача до суду з даним позовом виконавче провадження, за яким було накладено арешт на заставлене майно ВАТ "Державний ощадний банк України", було закрите, а заходи забезпечення виконавчого провадження, відповідно, припинені.

Колегія суддів на підставі вищенаведеного погоджується з висновком суду першої інстанції, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем арешт був накладений саме з метою виконання рішення про майнові стягнення на користь іпотекодержателя, яким на момент винесення оскаржуваної постанови державного виконавця від 18.01.2010 року було ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Орджонікідзевського відділення № 7717, що відповідало положенням статей 22 і 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час винесення зазначених постанов), а також узгоджувалось з приписами Закону України "Про іпотеку". Тобто оскаржуване рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.

Крім того колегія суддів критично розцінює прохальну частину апеляційної скарги, яка містить вимоги, що є відмінними від вимог позовної заяви, а отже судом першої інстанції не розглядались.

Відповідно ч.4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року по справі №808/4117/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай