№ 56974708, 17.03.2016, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/208/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участю сторін:

представників заявника - Подойми Наталії Віталіївни та Токар Марини Василівни;

представника відповідача - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 березня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, якою просить суд: "1. Прийняти подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту до розгляду та розглянути дане подання в максимально стислі строки, передбачені статтею 1833 КАС України; 2. Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_4 (юридична адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на підставі рішення ДПІ у м. Ужгорода ГУ ДФС у Закарпатській області від 14 березня 2016 року № 1048/10/07-01-11 про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Обґрунтовуючи подання заявник вказує на те, що 11 березня 2016 року продавець ОСОБА_5, яка знаходилась за прилавком та проводила розрахунки, після ознайомлення з копією наказу про проведення фактичної перевірки, направленнями та пред'явленими службовими посвідченнями, відмовилась від підпису про ознайомлення з направленнями на фактичну перевірку та від допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, відтак, було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків стосовно ФОП ОСОБА_4. Дане рішення вважає обґрунтованим.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року було відкрито провадження у справі (а.с. 2).

В судовому засіданні представники заявника подання підтримали та просили його задовольнити з мотивів зазначених у поданні.

Представник відповідача, який з'явився в судове засідання після поновлення судового розгляду, просив суд відмовити у задоволенні подання.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що у задоволенні подання необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1833 частини 1 пункту 2, частин 3 та 8 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, митного органу, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (а.с.а.с. 8-10,55). Відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 01 березня 2016 року № 68 (а.с.а.с. 11, 12), головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Закарпатській області Маринцівським А.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Закарпатській області Ковальчук А.В. згідно до виданих направлень на проведення фактичної перевірки від 03 березня 2016 року № 170/21-02 та № 169/21-02 (а.с.а.с. 15, 16) було здійснено виїзд за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмець, вул. Дружби, 98 «А», магазин-кафе «Золотий фазан».

11 березня 2016 року вказаними працівниками Головного управління ДФС у Закарпатській області було складено Акт № 3/21-02 відмови платника податків та/або посадових (службових ) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції ) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки. У цьому акті зазначено, що особою, що не допустила інспекторів до перевірки є ОСОБА_5. (а.с. 18) Також працівниками Головного управління ДФС у Закарпатській області було складено Акт від 11 березня 2016 року про відмову платника податків (його представника або особи, яка фактично проводить розрахункові операції) від підпису про ознайомлення з направленнями на фактичну перевірку. У цьому акті зазначено ОСОБА_5, як особу, яка відмовилася та наказом на проведення перевірки (а.с.17). Складені акти не містять інформації щодо правових відносини ОСОБА_5 з відповідачем.

Відповідно до статті 94 пункту 94.6 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 № 568, керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який в межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

На підставі звернення від 12 березня 2016 року начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Закарпатській області Фізер П.І. про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с. 13) - начальник Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області 14 березня 2016 року об 14 год. 07 хв. прийняв рішення № 1048/10/07-01-11 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Вказаним рішенням застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1), що перебуває: АДРЕСА_2 та іншого майна, де б воно не знаходилося (а.с. 19).

Відповідно до статті 75 пункту 75.1 підпункту 75.1.3 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до статті 80 пунктів 80.1, 80.2, 80.5 та 80.7 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до статті 81 пунктів 81.1 та 81.2 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що законодавець передбачив можливість, зокрема, здійснення не допуску осіб контролюючого органу до фактичної перевірки не лише безпосередньо платником податків, а й посадовими (службовими) особами платника податків (його представниками або особами, які фактично проводять розрахункові операції).

Відповідно до статті 81 пункту 81.3 абзацу 2 ПК України, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що під час здійсненні фактичної перевірки - участь фізичної особи - платники податків повинна мати місце.

Відповідно до статті 94 пунктів 94.1, 94.2 підпункту 94.2.3, пункту 94.10 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Аналогічні норми містяться й у Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 № 568 (пункти 3.1, 4.2).

Тобто адміністративний арешт майна платника податків є своєрідним „стимулом" (примусом) для виконання платником податків відповідних законодавчо встановлених обов'язків. І, з точки зору Закарпатського окружного адміністративного суду, для застосування такого „стимулу" (примусу) повинна передувати винна поведінка самого платника податків, а не третіх осіб. Крім того, законодавець допускає адміністративний арешт майна платника податків, коли виключно сам платник податків (а не інша особа) відмовляється від проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З аналізу вищезазначених норм податкового законодавства - Закарпатський окружний адміністративний суд робить висновок, що законодавець передбачає, що застосувати відмову у допуску посадовим особам контролюючого органу до проведення фактичної перевірки можуть як особисто платник податків так і посадові (службові) особи платника податків (його представники або особи, які фактично проводять розрахункові операції). Однак адміністративний арешт майна платника податків застосовується лише у випадку, коли особисто платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.9 ПК України, платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

З аналізу матеріалів справи видно, що недопущення посадових осіб контролюючого органу було здійснено ОСОБА_5. Суд констатує, що ОСОБА_5 не є платником податків. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що остання посадовою (службовою) особою платника податків (його представником або особою, яка фактично проводить розрахункові операції. Також суду не було надано доказів, які б свідчили що платник податків - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в розумінні статті 94 пункту 94.2 підпункту 94.2.3 ПК України, відмовилася від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин Закарпатський окружний адміністративний суд приходить до висновку, що адміністративний арешт майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) застосований на підставі рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 14 березня 2016 року № 1048/10/07-01-11 про застосування адміністративного арешту майна платника податків є необґрунтованим.

На підставі вказаних норм Податкового кодексу України, та керуючись статтями 160-163, 183-3 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області у підтвердженні обґрунтованості адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (юридична адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) на підставі рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 14 березня 2016 року № 1048/10/07-01-11 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко