Court ruling № 56966940, 31.03.2016, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/18784/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючої судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, яка є керівником ДП САНАТОРІЙ КРАСНІ ЗОРІ ЗАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ (ЄДРПОУ 32405248), в якому пояснив суду, що на виконанні Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню наказ № 3/17-3378-2011 виданий 08.11.2011р., наказ № 12/17-2712-2011 від 30.08.2011р., наказ № 916/1697/13 від 02.09.2013р., наказ № 5017/1250/2012 від 24.07.2012р., наказ № 5017/1733/2012 від 15.10.2012р., видані Господарським судом Одеської області, про стягнення з ДП САНАТОРІЙ КРАСНІ ЗОРІ ЗАТ УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ грошової суми в розмірі 530834,30 грн. На користь ФОП ОСОБА_2; Фірма SWIFT малого приватного підприємства; ТОВ ІНФОКС в особі філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ; ТОВ Охоронно-юридична фірма КАРАБИНЕР.

Державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на підставі ст.ст. 17-19, 25 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39166860, № 41317494, № 37765171, № 41925483, № 29058870.

24 жовтня 2014 р. Приморським районним судом м. Одеси було розглянуто дане подання, судом винесено ухвалу про задоволення заяви Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. Своєю ухвалою суд тимчасово обмежив громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України, а виконання ухвали доручив Державній прикордонній службі, у зв'язку із чим зазначену інформацію було внесено до бази даних Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.10.2015р. по справі № 522/18784/14-ц ухвала Приморського районного суду м. Одеси була скасована, а справа за поданням Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 направлено на новий розгляд суду першої інстанції.

Розглянувши подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, надані матеріали, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян на виїзд і в'їзд на територію України, порядок оформлення для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.

Відповідно до ст. 337-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника має звертатись лише державний виконавець лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань під час примусового виконання рішення суду.

Втім, ані подання державного виконавця, ані матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язання за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та намагається виїхати за межі України, щоб уникнути цивільно-правової відповідальності. Додані до заяви документи копії постанов про відкриття виконавчого провадження самі по собі не доводять факту ухилення боржника від виконання рішення.

22.03.2016р. за вих. № 4290п Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на адресу Державної прикордонної служби України було направлено лист, відповідно до якого:

згідно даних, які містяться в ЄДРВП, у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, відсутні незавершені зобов'язання про стягнення на користь фізичних, юридичних осіб, а також держави. Так Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції просить зняти тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_3 ОСОБА_4 народження.

Як вбачається з вищезазначеного листа Приморського відділу виконавчої служби, у ОСОБА_1 незавершені зобов'язання про стягнення на користь фізичних, юридичних осіб а також держави, відсутні, а отже підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду з України немає.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 була призначена на посаду директора ДП Санаторій ОСОБА_5 ЗАТ Укрпрофоздоровниця після утворення заборгованості, яка встановлена відповідно наказів , виданих Господарським судом Одеської області про стягнення з ДП Санаторій ОСОБА_5 ЗАТ Укрпрофоздоровниця.

У зв'язку із зазначеним суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та вважає за необхідне відмовити у її задоволені.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність скасування обмеження громадянці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України, оскільки тимчасове обмеження, яке було покладено на зазначену громадянку і міститься в базі даних Державної Прикордонної служби України, було застосоване до неї на підставі рішення суду першої інстанції, яке скасовано.

Керуючись ст. 377 -1 Цивільного процесуального Кодексу України, ст. 11 Закону України Про виконавче провадження, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: 31.03.2016