Справа №2-10642/2010
УХВАЛА
01 квітня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Ільченко Н.А.
секретаря Довгань Ж.А..
розглянувши заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» - ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником по справі №2-10642/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15.10.2010 року позов Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк задоволено та суд стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11229283000/92960 від 04 жовтня 2007 року в сумі 128498 грн. 14 коп. та судові витрати в сумі 1404 грн. 98 коп.
В січні 2016 року до суду надійшла заява директора ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме стягувача, ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у справі №2-10642/2010 у звязку з переходом до останнього прав кредитора відповідно до договору факторингу №17 від 20.04.2015 року.
Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11229283000/92960 від 04 жовтня 2007 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
З представлених заявником документів вбачається, що ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»за результатами укладеного договору факторингу від 20.04.2015 року набуло право вимоги за судовим рішенням ухваленим у даній справі.
З врахуванням викладеного, заявник правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даною заявою, яка підлягає задоволенню з метою можливості виконання рішення суду та захисту законних прав та інтересів стягувача.
Для правонаступника усі дії, вчиненні до його вступу у виконавче провадження, обовязкові тією мірою, в якій вони були б обовязковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву представника ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» обґрунтованою, заявленою на законних підставах, а тому підлягаючою задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.37,209,210,293,378 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Задовольнити директора товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» - ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником по справі №2-10642/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Замінити стягувача з виконання заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 15 жовтня 2010 року по справі №2-10642/2010, а саме: з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя Н.А. Ільченко
01.04.2016
The court decision No. 56901029, Prymorskyi District Court of Odesa City was adopted on 01.04.2016. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 2-10642/10. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: