№ 56726971, 28.03.2016, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1004/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Одесі про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Одесі в якому позивач просить зобов'язати Київській районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Одеси здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в садовому будинку за адресую: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення приписів Конституції України та Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідач не реєструє місце проживання позивачки у садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач надав до суду клопотання в якому просила розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що об'єкт нерухомого майна в якому намагається зареєструвати місце проживання позивач не є жилим будинком, а є садовим будинком та призначення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З урахуванням приписів ст. 128 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що будинок за адресую: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на садовий будинок від 19 жовтня 2011 року.

25.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання, що була зареєстрована за номером № Т4-29709-ф/л.

Рішенням Київського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Одеса від 29.12.2015 № 440, ОСОБА_1 повідомлена про відмову в реєстрації у будинку, який розташований за адресую: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.11.2011 року р. № 31893973, об'єкт розташований за вище вказаною адресую є об'єктом типу - садовий будинок.

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово особа - фізична особа; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Статтею 6 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян.

Згідно з вимогами п. 3 ст. 35 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, призначені для садівництва можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд, тощо.

Згідно пункту 1.2 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання.

Разом із тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації місця проживання особа подає письмову заяву, два талони зняття з реєстраційного обліку, паспорт, квитанцію про сплату державного мита до житлово-комунальної організації, яка обслуговує територію, на якій знаходиться будинок.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачами дотримано передбачені ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" вимоги для реєстрації місця проживання.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що позивачі у вказаному садовому будинку проживають постійно, іншого житла для проживання не мають та зазначений будинок може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки жилого будинку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником двоповерхового будинку загальною площею 84, 6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивачка постійно проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на реєстрацію місця проживання за вказаною адресою, оскільки особа, яка постійно проживає на території України, має бути зареєстрованою.

Крім того, суд зазначає, що 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1673-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».

Згідно Закону України від 02.09.2014 № 1673-VII, у Житловому кодексі Української РСР перше речення статті 6 після слів «для постійного» доповнити словами "або тимчасового".

Абзаци п'ятий і сьомий статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" викладено в такій редакції:

"місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово";

"реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла".

Таким чином, з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання" фізичним особам надано право на реєстрацію місця їх проживання в житлі, в якому вони проживають тимчасово.

Згідно з частиною першою статті 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд критично ставиться до заявленої відповідачем позиції щодо необхідності позивачці для здійснення реєстрації місця проживання у садовому будинку, змінити цільове призначення земельної ділянки і перевести садовий будинку до житлового фонду, також для реєстрації в садовому будинку такий будинок повинен мати конкретну адресу та знаходиться в межах адміністративної - територіальної одиниці та бути зареєстрований, як об'єкт нерухомого майна.

Так, національним законодавством (Цивільним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Земельним кодексом України та інші) встановлено порядок реєстрації місця проживання особи, зокрема, у садовому будинку.

Отже, суд приходить до висновку, що необхідні процедурні гарантії, які б могли запобігти свавільному застосуванню відповідного матеріального законодавства , не були запроваджені. Зокрема, національне законодавство не передбачило дотримання обов'язкової процедури, яка повинна передувати реєстрації місця проживання у садовому будинку, і більш того повинна бути перевірена спеціальним органом (відповідачем по справі).

В свою чергу Європейський суд з прав людини, справа «Олександр Волков проти України», зокрема, вказує, що « 169. Вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Kopp v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 199841).

Отже, Ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «CG. та інші проти Болгарії» (CG. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (рішення у справі «P.G. та J.H. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.H. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46, ECHR 2001-IX)».

З огляду на зазначене та з метою належного захисту прав позивача на реєстрацію його місця проживання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в садовому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 122, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Київській районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Одеси здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресую: АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.