№ 56587708, 18.02.2016, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2-а/381/16/16

381/385/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання чинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання чинити певні дії, мотивуючи вимоги тим, що на підставі Указу Президента України від 03.11.1995 року № 101/95 та Наказу начальника Управління юстиції в Київській області від 23 квітня 1996 року № 257 він з 30 квітня 1996 року був звільнений з посади судді Фастівського міськрайонного суду, у зв'язку з чим Управлінням ПФУ в м. Фастові та Фастівському районі йому було призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці.

Як інвалід війни 3-ої групи він має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, в тому числі і по сплаті податку на доходи фізичних осіб.

З липня 2014 року ст.164 Податкового кодексу України була доповнена підпунктом 164.2.19, відповідно до якого суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету, підлягали оподаткуванню. На підставі цієї норми з призначеної йому суми щомісячного довічного грошового утримання відповідачем проводились утримання податку на доходи у встановленому законом розмірі.

Законом України від 17.07.2015 року № 653-УШ п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України був доповнений абзацом другим, відповідно до якого з 01 вересня 2015 року пенсії, призначені інвалідам війни, оподаткуванню не підлягають.

Протягом вересня, жовтня та листопада 2015 року належні позивачу суми щомісячного довічного грошового утримання виплачувались відповідачем без утримання податку на доходи фізичних осіб, однак з грудня 2015 року відповідач знову почав утримувати податок на доходи з належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про відновлення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання без утримання податку, як це встановлено законом для інвалідів війни, однак листом від 06.01.2016 р. № 317/Б-01 відповідач повідомив, що з 01.09.2015 року не підлягають оподаткуванню тільки пенсії, призначені інвалідам війни, а на щомісячне довічне грошове утримання дія Закону України від 17.07.2015 р. № 653-УШ не поширюється.

Вважаючи таку позицію відповідача безпідставною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надіслав заперечення проти позову, в яких зазначив, що утримання податку на доходи фізичних осіб з суми належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання правомірним, оскільки з 01.09.2015 року не підлягають оподаткуванню тільки пенсії, призначені інвалідам війни, а на щомісячне довічне грошове утримання дія Закону України від 17.07.2015 р. № 653-УШ не поширюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Фастів та Фастівському районі та отримує щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20.11.2006 року, ОСОБА_1 має статус інваліда війни 3-ї групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни.

Законом України від 17.07.2015 року № 653-УШ п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України був доповнений абзацом другим, відповідно до якого з 01 вересня 2015 року пенсії, призначені інвалідам війни, оподаткуванню не підлягають.

На підставі цього Закону відповідач протягом вересня, жовтня та листопада 2015 року належні позивачу суми щомісячного довічного грошового утримання виплачував без утримання податку на доходи фізичних осіб, однак з грудня 2015 року відновив утримання цього податку.

На письмовий запит позивача про причини відновлення утримання податку, відповідач листом від 06.01.2016 р. № 317/Б-01 повідомив, що з 01.09.2015 року не підлягають оподаткуванню тільки пенсії, призначені інвалідам війни, а на щомісячне довічне грошове утримання дія Закону України від 17.07.2015 р. № 653-УШ не поширюється.

Суд враховує, що чинне законодавство дає визначення понять «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». Так, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання (п.3.3 абзац 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 р. № 4-рп/2007).

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення (п.3.2 абзац 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011).

Статтею 141 діючого Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 12.02.2015 року № 192-УШ встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення встановленого законом пенсійного віку, виплачується пенсія або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг встановленого законом пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею встановленого законом пенсійного віку, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

Як випливає з зазначеної норми закону, суддя, який не досяг встановленого законом пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право отримувати щомісячне довічне грошове утримання, а при досягненні таким суддею встановленого законом пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, йому призначається пенсія.

На думку суду, правова природа пенсії та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є однаковою, а поняття «пенсія» чи «щомісячне довічне грошове утримання», які призначаються суддям у відставці за їх вибором, є однорідними та взаємопов'язаними і тотожними за своїм смислом та мають однакове юридичне і смислове значення, оскільки обидва ці поняття є назвами двох ідентичних і рівноцінних форм соціального забезпечення пенсіонерів, в т.ч. суддів, які, як застраховані особи і як всі інші пенсіонери, отримують це соціальне забезпечення з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Надаючи судді у відставці право обирати на свій розсуд одну з форм соціального забезпечення в старості - пенсію або щомісячне довічне грошове утримання, закон таким чином проголошує їх рівнозначність, в іншому випадку це давало б підстави для висновку, що одна з цих форм соцзабезпечення має дискримінаційний характер відносно судді у відставці, тобто встановлює перевагу однієї форми соціального забезпечення перед іншою, що суперечить наведеній вище правовій позиції Конституційного Суду України (рішення від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011) про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Суд приймає до уваги, що висновок про тотожність понять «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання» підтверджується низкою законодавчих актів, які регулюють питання пенсійного забезпечення громадян.

Зокрема, в тексті Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 03 07.2011 року № 3668-УІ вказані поняття зазначені у вигляді нерозривного виразу «пенсія (щомісячне довічне грошове утримання)» у відповідних відмінках.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-УШ абзац перший ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в такій редакції «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Суд вважає, що наведене підтверджує їх однорідність цих понять, взаємопов'язаність та тотожність за своєю юридичною суттю.

На підставі зазначеного суд вважає, що поняття «щомісячне довічне грошове утримання» судді у відставці є тотожним поняттю «пенсія» судді у відставці, а отримуване позивачем, інвалідом війни, щомісячне довічне грошове утримання, яке є особливою формою соціального забезпечення судді у відставці, оподаткуванню не підлягає, як це й визначено Законом України «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідам війни та деяких інших категорій осіб» від 17.07.2015 року № 653-УШ.

В підтвердження обґрунтованості цього висновку, свідчить також і той беззаперечний факт, що протягом вересня-листопада 2015 року цей Закон в повному об'ємі застосовувався відповідачем відносно виплачуваного позивачу щомісячного довічного грошового утримання і протягом вказаного періоду податок на доходи з нього не утримувався, як це і встановлено зазначеним Законом.

Про безпідставність оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці та інваліда війни свідчить і те, що згідно з п.п.«е» п.п.165.1.1. п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно з законом, крім випадку, визначеного п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Про суть щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підкреслено і в Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011 при офіційному тлумаченні поняття «щомісячне довічне грошове утримання», яке міститься п.п.«е» п.п.165.1.1. п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України.

В цьому Рішенні Конституційний Суду України наголосив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язком та особливою формою його соціального забезпечення.

Зазначене узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України, що була висловлена в інших його рішеннях, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в т.ч. і після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007).

Таким чином, поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься п.п.«е» п.п.165.1.1. п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» означає неоподатковувану грошову виплату як судді, який маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує цю виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 03 червня 2013 р. № 3-рп/2013 щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці також виклав свою позицію стосовно гарантій незалежності суддів, вказавши що такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 03 червня 2013 р. № 3-рп/2013).

Крім цього, у вказаному рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що відповідно до ч. 1 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20-ти років, має право подати заяву про відставку. Якщо такий суддя досяг віку, встановленого ч.1 ст.138 Закону № 2453-УІ, він може за його вибором одержувати пенсію державного службовця або щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, законом виключно для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання або за їх вибором пенсія державних службовців.

Отже, змінивши вік, після досягнення якого судді мають можливість реалізувати право на вибір матеріального забезпечення, а саме одержувати пенсію державних службовців або за їх вибором щомісячне довічне грошове утримання, Верховна Рада України здійснила свої конституційні повноваження, не порушивши при цьому положення ст.126 Конституції України щодо граничного віку працюючого судді та гарантій незалежності суддів (абзаци дев'ятий, одинадцятий, дванадцятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 03 червня 2013 р. № 3-рп/2013).

Таким чином, конституційний статус судді у відставці гарантує йому можливість реалізувати право на вибір матеріального забезпечення в одній з передбачених законом рівнозначних форм соціального забезпечення - в формі пенсії або в формі щомісячного довічного грошового утримання, що є свідченням тотожності цих форм соціального забезпечення суддів у відставці.

Суд приходить до висновку, що утримання з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та інваліда війни ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб порушують конституційні права позивача, як судді у відставці.

З наведеного виходить, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з цим судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.22,58,126 Конституції України, ст.ст.6, 17, 18, 104-106 КАС України, ст.141 ч.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.п.164.2.19, п.164.2 ст.164; п.п.«е» п.п.165.1.1. п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, Законом України від 17.07.2015 р. № 653-УШ «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання чинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області щодо утримання з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інваліда війни ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за період з грудня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області повернути ОСОБА_1 безпідставно утриману з його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суму податку на доходи фізичних, починаючи з грудня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області виплачувати судді у відставці, інваліду війни ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання без оподаткування будь-якої його частини, тобто застосувати відносно ОСОБА_1 Закон України «Про внесення зміни до статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідам війни та деяких інших категорій осіб» від 17.07.2015 року № 653-УШ, який набрав чинності з 01.09.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області на користь держави судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статті 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю.Чернишова