Court ruling № 55848950, 16.02.2016, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 338/1750/15-ц

Провадження № 22-ц/779/402/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Бойчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Богородчанського районного суду від 24 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Богородчанського районного суду від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 850 грн. щомісячно до досягнення повноліття.

Стягнення аліментів розпочато з 01.12.2015 року.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказав, що стягуючи з ОСОБА_3 850 грн. аліментів, суд не взяв до уваги, що відповідач ніде не працює, оскільки не може знайти роботи і змушений перебиватися тимчасовими заробітками. Твердження суду про те, що розмір заробітків відповідача мінливий від 100 до 1000 доларів США не обгрунтовані і не підтверджені жодними доказами.

Крім того, після смерті батька ОСОБА_3 змушений матеріально допомагати своїй непрацездатній матері, яка є пенсіонером, а проживання у сільській місцевості не дає можливості мати високі заробітки. Також судом не враховано, що відповідач в добровільному порядку оплачує витрати на лікування дитини, придбання одягу та ін., що визнала позивач у судовому засіданні. Не взято до уваги, що позивач перебуває на обліку в центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю.

З наведених підстав представник апелянта просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього на утримання сина 550 грн. аліментів.

В судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просять рішення суду змінити зменшивши розмір аліментів згідно вимог скарги.

Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 08.03.2012 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Богородчанського районного суду від 03.11.2015року (а.с.2).

У шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За даними довідки виконкому Марківської сільської ради від 27.11.2015 №1754 дитина проживає з матірю (а.с.4).

Відповідач проживає окремо та постійне матеріальне утримання дитині не надає, у звязку з чим позивачка просила суд стягувати з відповідача на утримання сина аліменти в розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 850 грн., суд першої інстанції виходив із положень сімейного законодавства щодо обовязку батьків утримувати неповнолітню дитину, законодавчо встановленого прожиткового мінімуму, а також з огляду на те, що відповідач не має постійного місця роботи.

Колегія суддів таким висновком погоджується, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ст.ст.180,181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, згідно вимог ст.182 СК України, суд повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, відтак з огляду на положення ст.184 СК України, суд правильно визначився щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів судом враховано, що відповідач є працездатним, будь-яких застережень щодо стану його здоровя в ході розгляду справи не встановлено, інших дітей на його утриманні немає та обґрунтовано визначив розмір аліментів в розмірі 850 грн. щомісячно. Відсутність постійного заробітку, в даному випадку, не може бути підставою для звільнення від сплати аліментів чи їх зменшення, з огляду на законодавчо встановлений обов»язок батьків утримувати дітей до повноліття.

Доводи апелянта про те, що він матеріально допомагає своїй непрацездатній матері колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина не підтверджена належними та доступимими доказами, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_6