Court ruling № 55487863, 18.01.2016, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа № 2-з -11/16

760/481/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Іоновій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ», Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України та зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 11.01.2015 року звернулась з позовною заявою, в якій, посилаючись на відсутність відповідних повноважень у представника відповідача ТОВ «МІС ЛЬВІВ» на укладення та вільного волевиявлення позивача і укладення під впливом помилки Договору про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2, укладеного 28.04.2014 року позивачкою з відповідачем ТОВ «МІС ЛЬВІВ», просила визнати цей договір недійсним та зобов'язати відповідача Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідні відомості, пов'язані із зміною особи власника свідоцтва України №40183 на знак для товарів та послуг, зазначивши власником свідоцтва позивачку, та здійснити відповідні публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що договір про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 був укладений з недотриманням норм діючого законодавства та істотним порушенням її прав.

14.01.2015 року позивачка надала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ» відмовлятись від свідоцтва України № НОМЕР_2, відчужувати або іншим способом передавати третім особам повністю або частково майнові права на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, видавати дозвіл (ліцензію) на використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та заборони Державній службі інтелектуальної власності України здійснювати державну реєстрацію факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь які зміни, пов'язані зі статусом свідоцтва України № НОМЕР_2 та зміни пов'язані з відмовою від даного свідоцтва.

Позивачка мотивувала клопотання тим, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду, оскільки власником спірного свідоцтва до вступу рішення суду в законну силу може бути вже знову інша особа та статус спірного свідоцтва може бути вже змінений. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до затягування вирішення спору по суті, оскільки буде необхідно залучати до справи нових учасників, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України заходи забезпечення позову, перелік видів яких визначений ст. 152 ЦПК України та які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, вживаються судом за заявою осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тому, забезпечуючи позов в заявлений спосіб, суд вважає, що такі заходи забезпечення є співмірними з заявленими вимогами, враховуючи, що заборона відчуження спірних прав на знак не впливатиме на використання знаку відповідачем ТОВ «МІС ЛЬВІВ» та не перешкоджатиме його господарській діяльності як юридичній особі. Разом з тим, відчуження ним або його відмова від знаку буде впливати на процес виконання рішення про визнання договору недійсним, оскільки матиме інші правові наслідки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може затягнути та утруднити вирішення спору по суті, що, в свою чергу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за викладених заявником обставин, тому суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІС ЛЬВІВ» та Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та зобов'язання вчинення певних дій, задовольнити.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міс Львів» відмовлятись від свідоцтва України № НОМЕР_2, відчужувати або іншим способом передавати третім особам повністю або частково майнові права на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, видавати дозвіл (ліцензію) на використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2;

Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України здійснювати державну реєстрацію факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь які зміни, пов'язані зі статусом свідоцтва України № НОМЕР_2;

Заборонити Державній службі інтелектуальної власності України (вул. Урицького, 45, м. Київ-35, МСП, 03680, Україна; код ЄДРПОУ 37552556) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг зміни, пов'язані з відмовою від свідоцтв України № НОМЕР_2.

Позивач: ОСОБА_1, дата та місце народження не встановлені, ІПН НОМЕР_1, місце роботи невідоме, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міс Львів», місцезнаходження: 79000, м. Львів, пр. Свободи, буд.11, код ЄДРПОУ 39197188.

Відповідач: Державна служба інтелектуальної власності України, місце знаходження: 03680, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 37552556.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно, строк пред'явлення до виконання - один рік.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: