Decision № 55285508, 21.01.2016, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.2016 Справа № 907/1173/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроджест Берегівська швейна фабрика, м. Берегово

до відповідачафізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Берегово

про зобов'язання звільнити житлове приміщення та стягнення суми 10000,00 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_2 (дов.№7208 від 22.05.13)

СУТЬ СПОРУ: про зобов'язання звільнити нежиле приміщення, яке знаходиться в м.Берегово, пл.Кошута,5 шляхом виселення та стягнення заборгованості у розмірі 6000,00 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 4000,00 грн. за користування річчю за час прострочення за договором оренди нежилого приміщення від 08.04.2009 року.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений у договорі строк не перерахував у повному обсязі орендну плату за користування обєктом оренди протягом чотирьох місяців, у зв'язку з чим 04.08.15 надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору, в якому вказав, що вважає договором оренди нежилого приміщення від 08.04.2009 року розірваним через несплату орендної плати протягом трьох місяців та просив звільнити займане приміщення. Внаслідок цього у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість зі сплати орендної плати, що стало підставою для нарахування відповідачу неустойки згідно умов договору у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач у поданому 28.12.15 відзиві заперечує факт прострочки по сплаті орендної плати. У судовому засіданні уповноважений представник відповідача вказав, що вважає договором оренди нежилого приміщення діючим, вказує, що відмова від договору оренди є неправомірною та не є доказом розірвання (припинення) договору. Крім того, відповідач вказує, що продовжує користуватись обєктом оренди, оскільки стверджує, що договір оренди є діючим. Крім того, відповідачем сплачено заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 7000,00 грн., згідно поданої відповідачем квитанції №40790282 від 27.10.15.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем (орендодавець по договору) та відповідачем (орендар по договору) укладено договором оренди нежилого приміщення від 08.04.2009 року (далі договір оренди), згідно п. 1.1. якого орендодавець зобовязувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення , яке знаходиться в місті Берегово, площа Кошута (колишня Визволення), буд.5, загальною площею 101 кв.м. для використання в підприємницькій діяльності орендаря..

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Пунктом 1 статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.764 якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 4 ст.284 ГК України).

Строк дії договору оренди визначено п.9.1 договору оренди, а саме цей договір укладено строком на 11 місяців з правом автоматичної пролонгації на такий же строк на таких самих умовах.

Обчислення строку договору оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі в оренду. При відсутності заяви однієї зі сторони про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені договором.

Обома сторонами договору оренди не надсилались заяви про припинення або зміну умов цього договору, в порядку п.п.9.1,9.2 договору оренди.

Відповідно до ч.1. ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п.2.1 договору оренди факт передачі обєкта оренди орендареві підтверджується актом прийому-передачі в оренду обєкта оренди, який підписується сторонами, та є підставою нарахування та сплати орендних платежів.

За змістом ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.4.4.2 договору оренди орендар зобовязаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, встановлену цим договором, та плату за комунальні послуги.

Розділом 5 договору оренди визначено орендну плату і порядок розрахунків, оплату інших послуг. Зокрема п.5.2, 5.5 договору оренди визначено, що розмір орендної плати за цим договором з врахуванням ПДВ становить 1000,00 грн. на місяць; орендна плата вноситься орендарем щомісячно в строк не пізніше двадцятого числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься орендна плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця.

Положенням пункту 5.2 договору оренди визначено, що орендна плата нараховується та сплачується орендарем після підписання акту приймання-передачі обєкта оренди.

Згідно п.5.6. орендна плата за цим договором вноситься на підставі рахунків, які виписуються орендодавцем і передаються орендареві не пізніше календарного місяці, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься орендарем орендна плата за оренду обєкту оренди.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо своєчасної сплати орендної плати протягом березня-червня 2015 року не виконав, у зв'язку з чим у позивачем відповідачу 04.08.15 надіслано повідомлення про відмову від договору та вимога звільнити нежиле приміщення, орендоване відповідно до договору оренди, протягом 10 днів з дня одержання даного повідомлення.

Позивач посилаючись на п.4.1.2 договору та ст.782 Цивільного кодексу України стверджує, що вважає з моменту одержання вказаного повідомлення наймодавця даний договір оренди розірваним.

Вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно поданого позивачем розрахунку основного боргу за договором оренди відповідачем не внесено орендну плату у період березень-червень 2015 року. В липні 2015 року відповідачем внесено орендну плату у розмірі 1000 гривень. Крім того, у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2014 року та січень 2015 року. У ході розгляду справи відповідачем здійснено оплату заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 7000,00 грн. згідно поданої квитанції №40790282 від 27.10.15. Вказані кошти прийняті позивачем.

Згідно п.8.1 договору оренди за невиконання та неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним, у період з вересня 2014 року по січень 2015 року у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість на суму 6000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати (вересень 2014 року, березень-червень 2015 року, січень 2015 року) та 4000,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у період вересень-жовтень 2015 року.

Правовідносини найму (оренди) врегульовані Цивільним кодексом України (книга п'ята «Зобов'язальне право», Глава 58 «найм (оренда)» ), Господарським кодексом України.

Пунктом 10.4 договору оренди передбачено, що відносини між сторонами, які виникатимуть в процесі виконання цього договору та не врегульовані ним регулюються нормами чинного законодавства України, при цьому положення Законом України «Про державного та комунального майна» не поширюється на вказаний договір та всі відносини, що виникли за цим договором між сторонами.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положення ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Умовами п.4.1.2 договору оренди передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення обєкта оренди, якщо орендар не вніс орендну плату за користування обєктом оренди протягом трьох місяців підряд.

Крім того, умовами п.9.6 договору оренди одностороннє розірвання цього договору і одностороння відмова від виконання чи зміни його умов не допускається за винятком випадків: дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендаря, у разі коли у нього відпала необхідність в оренді обєкта оренди або коли обєкт оренди чи приміщення (будівля), в якому (в якій) знаходиться обєкт оренди, в силу обставин, за якій орендар не відповідає, опиниться у стані непридатному для подальшого цільового використання обєкта оренди; дострокового розірвання цього договору за ініціативою орендодавця, у разі, якщо орендар не вніс орендну плату за користування обєктом оренди протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Однак, нормами ст.291 ГК України передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з ч.1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Водночас, положенням ст.782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п.2.4 договору оренди після закінчення строку дії цього договору або в результаті його дострокового розірвання орендар зобовязаний передати орендодавцю обєкт оренди протягом 15-ти днів з моменту закінчення строку оренди за актом прийому-передачі з оренди обєкта оренди. Обєкт оренди вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі з оренди обєкта оренди.

Судом встановлено, що після отримання повідомлення позивача про відмову від договору оренди з вимогою звільнити займані приміщення відповідач продовжує користуватися обєктом оренди та сплачувати орендну плату. Сторони не надали та в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі обєкту договору оренди від позивача відповідачу відповідно до п.2.1 договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності юридичних фактів для припинення договірних правовідносин у спосіб який вибрав позивач. Відсутність акту прийому-передачі приміщень, згідно якого позивач передав відповідачу орендоване приміщення, свідчить, що обєкт договору оренди позивачем не був переданий у визначений договором спосіб за актом приймання-передачі, а тому враховуючи положення п.2.1 та п.5.2 договору оренди у відповідача не виникає прострочення сплати орендної плати. Відтак і відсутні підстави для зобов'язання відповідача звільнити нежиле приміщення, яке знаходиться в м.Берегово, пл.Кошута,5 шляхом виселення та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6000,00 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 4000,00 грн. за користування річчю за час прострочення за договором оренди нежилого приміщення від 08.04.2009 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги позивачем належним чином не обґрунтовані та не доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, у позові належить відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.01.16.

Суддя Васьковський О.В.