Decision № 55246018, 26.01.2016, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.2016 Справа № 907/1281/15

Суддя господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, смт. Чинадійово Закарпатської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Чинадійово Закарпатської області

про стягнення заборгованості в сумі 129733,52 грн.( в т. ч. 114426,96 грн. основна заборгованість, 13731,23 грн. інфляційні втрати, 1575,33 грн. 3% річних)

Представники:

від позивача ОСОБА_2, представник за договором;

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 представники за довіреністю.

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

СУТЬ СПОРУ: Чинадіївською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області, смт. Чинадійово Закарпатської області заявлено позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Чинадійово Закарпатської області, про стягнення заборгованості в сумі 129733,52 грн.( в т. ч. 114426,96 грн. основна заборгованість, 13731,23 грн. інфляційні втрати, 1575,33 грн. 3% річних).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.01.2016 року.

12.01.2016 року у звязку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, та його неявкою, з метою повного, всебічного зясування всіх обставин справи для її правильного вирішення судом відкладено розгляд справи на 26.01.2016 року.

26.01.2016 року в судовому засіданні представником відповідача подано письмову заяву, якою останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд винести відповідне рішення.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Відповідач позов визнав повністю, проти позовних вимог не заперечив.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Між Чинадіївською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26 червня 2006 року (далі - договір купівлі-продажу), згідно п. 1 якого, позивач на підставі рішення № 1 четвертої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради від 23 червня 2006 року передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами за адресою: смт. Чинадієво Мукачівського району, вул. Перемоги, 1 загальною площею 9,3064 га, згідно з планом земельної ділянки, що додається. Земельна ділянка продається для обслуговування майнового комплексу.

У п. 2.1. договору купівлі-продажу зазначено, що ціна продажу земельної ділянки за договором складає 2388022,24 грн. Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу вказані кошти сплачуються відповідачем у такі строки: 30% - 716406,67 грн. в місячний термін після підписання угоди, а решта суми - шляхом розстрочки по 114427,00 грн. до 20 грудня 2007 року - 2021 року з помісячною розбивкою та сплатою по 9535,58 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Остання проплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.06.2006 року була проведена ФОП ОСОБА_1 06 січня 2011 року, що підтверджується випискою по рахунку Чинадіївської селищної ради, наданої Мукачівським управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області.

У звязку невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу по оплаті вартості земельної ділянки, заборгованість стягувалась в судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.01.2013 року у справі № 5008/1093/2012 задоволено повністю позов прокурора Мукачівського району, м. Мукачево в інтересах держави в особі Чинадіївської селищної ради та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача суму 351819,17 грн., у т.ч. 295603,06 грн. заборгованості, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.06.06, суму 40788,19 грн. інфляційних втрат та суму 15427,92 грн. трьох процентів річних, а також в доход державного бюджету суму 7036,38 грн. судового збору. Вказаним рішенням сума основної заборгованості стягнута за 2010 рік, 2011 рік та 7 місяців 2012 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2013 року у справі № 907/816/13 задоволено повністю позов прокурора Мукачівського району, м. Мукачево в інтересах держави в особі Чинадіївської селищної ради та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача суму 125826,29 грн., у т.ч. 123962,54 грн. основної заборгованості та 1863,75 грн. трьох процентів річних, а також в доход державного бюджету суму 2516,53 грн. судового збору. Вказаним рішенням сума основної заборгованості стягнута за 5 місяців 2012 року та 8 місяців 2013 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2015 року у справі № 907/1274/14 задоволено повністю позов Чинадіївської селищної ради та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Чинадіївської селищної ради суму в розмірі 161844,38 грн. (в тому числі 143033,70 грн. основної заборгованості, 16305,82 грн. інфляційних втрат, 2504,86 грн. - 3 % річних), а також суми 3236,89 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Однак, вищезазначені рішення Господарського суду Закарпатської області, які набрали законної сили, не виконані відповідачем станом на час розгляду справи, що підтверджується листом в.о. начальника РВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 22.12.2015 року, вих. № 07-47/15/4521, де зазначено, що кошти в рамках виконавчих проваджень боржником ОСОБА_1 стягувачу Чинадіївській селищній раді не перераховувались.

Таким чином, оскільки відповідач не сплатив кошти за купівлю земельної ділянки за наступні періоди розстрочки, відповідно до п.2.1. договору, не охоплені попередніми рішеннями судів, у звязку з чим, у нього виникла заборгованість за грудень 2014 року в розмірі 9535,58 грн. Крім того, виникла заборгованість за 11 місяців 2015 року, а саме: за січень-листопад 2015 р.= 9535,58 грн.*11міс.=104891,38 грн.

Всього за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року включно заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу земельної ділянки становить 114426,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 ч.1. ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст.11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобовязання у сторін відповідного договору.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобовязання, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу відповідачу нараховано інфляційні втрати за період з 01.01.2015 року по 01.12.2015 року, сума яких згідно розрахунку становить 13731,23 грн., а також нараховано відповідачу за період з 01.01.2015 року по 01.12.2015 року три проценти річних, сума яких згідно розрахунку становить 1575,33 грн.

Таким чином, ціна позову становить 129733,52 грн. (сто двадцять девять тисяч сімсот тридцять три грн. 52 коп.), що складається з загальної суми боргу 114426,96 грн., суми інфляційних втрат 13731,23 грн., суми 3% річних 1575,33 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору відповідачу була надіслана рекомендованим листом претензія від 31.08.2015 року №02-09/656 з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Однак відповідач залишив дану вимогу без задоволення. У звязку з цим 02.12.2015 року відповідачу була надіслана рекомендованим листом претензія від 01.12.2015 року №02-09/1002 з вимогою сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Належних та допустимих доказів відповіді на вказані претензії, не зважаючи на вимогу суду, сторонами не надано.

Відповідно до ст. 11, 509, 525, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається. Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи принципи змагальності, рівності, та неупередженості судового процесу, а також те, що незважаючи на вимогу суду подати контррозрахунок штрафних санкцій, відповідачем не спростовано та не заперечено проти такого розрахунку, у суду відсутні підстави ставити під сумнів розрахунок та обґрунтованість суми нарахованих штрафних санкцій позивачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 129733,52 грн. в т. ч. 114426,96 грн. основна заборгованість, 13731,23 грн. інфляційні втрати, 1575,33 грн. 3% річних - підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем в установленому порядку не спростовані та не заперечені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1946,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (89640, Закарпатська обл., м. Мукачівський район, смт. Чинадієве, вул. Санаторна, 9 код ЄДРЮОФОП НОМЕР_1) на користь Чинадіївської селищної ради (89640, Закарпатська обл., м. Мукачівський район, смт. Чинадієве, вул. Волошина, 41 код ЄДРЮОФОП 04350719) заборгованість на суму 129733,52 грн. (сто двадцять девять тисяч сімсот тридцять три грн. 52 коп.), в.т.ч. 114426,96 грн. основна заборгованість, 13731,23 грн. інфляційні втрати, 1575,33 грн. 3% річних та у відшкодування судових витрат - суму 1946,00 грн. (одна тисяча девятсот сорок шість грн. 00 коп.).

3. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення оголошено, виготовлено та підписано 26.01.2016 року.

Суддя Андрейчук Л.В.