Court ruling № 55009683, 13.01.2016, Kyiv City Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Карачуна Сергія Віталійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2119/2016Головуючий у суді першої інстанції: Астахової О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року відмовлено в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі по тексту - ПАТ «Універсал Банк») про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Не погодившись із такою ухвалою суду, Карачун С.В. в інтересах ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа, в якій ухвалено рішення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків від 24 липня 2015 року, не підсудна третейським судам згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Розглянута третейським судом справа не пов'язана із захистом прав споживача, оскільки предметом позову у вказаній справі було стягнення заборгованості за кредитним договором за позовом банку.

В суді апеляційної інстанції Бузиновська Т.Л. в інтересах ПАТ «Універсал Банк» апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

В судове засідання ОСОБА_5 не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, що з'явилась в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи, 16 вересня 2008 року між Відкритим акціонерними товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту №CL85916, відповідно до якого ПАТ «Універсал Банк» надало ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 14 500,00 грн., зі сплатою 38,6% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10 вересня 2012 року, а ОСОБА_5 при цьому зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з кредитним договором у повному обсязі (а.с.4-9).

29 травня 2009 року між Відкритим акціонерними товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до кредитного договір №CL85916 від 16 вересня 2008 року (а.с.13-16).

В п.2.2 вказаної угоди сторонами було визначено третейське застереження, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту.

25 липня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків в особі третейського судді Волошиновича О.П. було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №CL85916 від 16 вересня 2008 року в розмірі 46 542,22 грн. та витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у розмірі 865,42 грн. (а.с.19).

В жовтні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 липня 2014 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року в задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк» було відмовлено.

Відмовляючи у задоволені заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції, керуючись п.2, 5 ч.1 ст.389-10 ЦПК України, виходив з того, що справа, у якій ухвалене рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не підвідомча третейському суду відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди». При цьому, районний суд керувався правовою позицією Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи №6-856цс15.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, питання видачі виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів регламентовано главою 2 розділу VII-1 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 389-9 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 38910 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, зокрема, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто, спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач.

Така правова позиція було висловлена Верховним Судом України в постановах №6-856цс15 від 02 вересня 2015 року, №6-2074цс15 від 04 листопада 2015 року, №6-1716цс15 від 11 листопада 2015 року.

Оскільки ОСОБА_5 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк», про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 листопада 2015 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Карачуна С.В. в інтересах ПАТ «Універсал Банк» підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Карачуна Сергія Віталійовича в інтересах Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

В.В.Соколова