Court ruling № 54513017, 07.12.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Київ К/800/12444/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чабанка»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі №1570/5604/2012

за позовом Дочірнього підприємства «Чабанка»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Чабанка» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 10.07.2012 № 0003212301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, в задоволенні позову відмовлено.

ДП «Чабанка» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197 № 168/97-ВР, ст.ст. 203, 228, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 71, ч. 1 ст. 9, ст.ст. 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2012 № 0003212301 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 57853,75 грн., в т.ч.: 46283 грн. основного платежу та 11570,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної позапланової перевірки позивача за липень, вересень 2010 року, викладені в акті від 03.07.2012 № 485/22-33568185, про порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1197 № 168/97-ВР, ст.ст. 203, 228, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ПП «Одеська будівельна компанія» ремонтних робіт за договорами підряду від 02.07.2010 № ПР-32 та від 02.09.2010 № ПР-39, вчиненими за нікчемними правочинами.

Відповідач вважає, що позивач не має права на податковий кредит через нікчемність в силу вимог ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочинів, укладених між ним та ПП «Одеська будівельна компанія», які вчинювались з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не мали реального характеру.

Податковий орган обґрунтовує відсутність у позивача права на податковий кредит за операціями з придбання ремонтних робіт за договорами підряду від 02.07.2010 № ПР-32 та від 02.09.2010 № ПР-39 тим, що факт відображення у податкових деклараціях контрагента позивача податкових зобов'язань за операціями з ДП «Чабанка» не підтверджено через неможливість проведення зустрічної звірки, про що складено відповідний акт від 03.07.2012 № 485/22-33568185.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем ремонтних робіт поставлена відповідачем під сумнів з огляду на відсутність у ПП «Одеська будівельна компанія» адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, а також неподання податкової звітності. Крім того, відповідач посилається на протокол допиту підозрюваного ОСОБА_2 (керівника ПП «Одеська будівельна компанія») від 13.02.2012 в межах проведення слідчих дій у кримінальній справі № 201201100058, згідно з яким ОСОБА_2 не має відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Одеська будівельна компанія».

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що надані судам попередніх інстанцій первинні документи, складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, підтверджують реальне надання ремонтних робіт. Крім того, наголошує на тому, що ПП «Одеська будівельна компанія» є платником податку на додану вартість на підставі відповідного свідоцтва, вказану юридичну особу не ліквідовано, щодо посадових осіб жодного вироку у кримінальній справі не ухвалено.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Одеська будівельна компанія», з огляду на таке.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, господарські операції є підтвердженими за наявності первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та дозволяють встановити пов'язаність таких операцій з господарською діяльністю.

В результаті оцінки наданих позивачем судам попередніх інстанцій в підтвердження фактичного виконання підрядних робіт ПП «Одеська будівельна компанія» та їх використання в господарській діяльності доказів суди дійшли висновку, що ПП «Одеська будівельна компанія» не виконувало господарських операцій на користь позивача.

Зокрема, судами встановлено, що в наданих позивачем у підтвердження операцій з ПП «Одеська будівельна компанія» договорах підряду та актах приймання виконаних робіт не конкретизовано які саме ремонтні роботи та в якому обсязі були проведені, яким чином визначалася та вираховувалась вартість робіт. Вказані акти приймання виконаних робіт, податкові накладні та договір підряду від 02.07.2010 № ПР-32 не містять підпису керівника ПП «Одеська будівельна компанія» - ОСОБА_2

Враховуючи викладене, діючи в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального, що визначають порядок формування податкового кредиту, до встановлених обставин.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чабанка» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун