№ 53814922, 02.03.2011, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 2a-494/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Бурда М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі

до відповідача: Малого підприємства "Вектор-49"

про стягнення коштів в сумі 2141,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі звернулося в суд з адміністративним позовом до малого підприємства «Вектор-49»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 2141,99 грн., мотивуючи тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»не сплачені нараховані за відповідний базових період, а саме за грудень 2010 року, страхові внески в загальній сумі 2141,99 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. 21.02.2011 року надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Правом подання заперечень щодо задоволення позову не скористався. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не надав.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача не субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши і оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що мале підприємство «Вектор-49», згідно з розпорядженням Снятинської районної державної адміністрації від 14.05.1998 року за №167, є юридичною особою та відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»є страхувальником, який згідно із ч. 1 ст. 15 вказаного Закону являється платником страхових внесків.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 даного Закону та розділу 4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»відповідач зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески в розмірі 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці і 1-5 % від суми доходу у вигляді заробітної плати.

Приписами частини 3 статті 18 вказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

В силу частини 6 статті 20 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 р. страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 вказаного Закону).

Судом встановлено, що згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, які відповідачем подано до органу ПФУ, при здійсненні виплати заробітної плати у грудні 2010 року він зобовязаний був сплатити страхові внески за грудень місяць 2010 року в загальній сумі 2141,99 грн., в тому числі страхові внески в розмірі 33,2% - 2020,29 грн., страхові внески в розмірі 1-5% - 121,70 грн. (а.с.7,8).

Згідно з даними виписки картки особового рахунку страхувальника, яка наявна у матеріалах справи, відповідач до 20.01.2011 року повинен був сплатити страхові внески в сумі 2020,09 грн. та в сумі 121,70 грн. Однак, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 2141,99 грн. не сплачена. (а.с. 9-10).

Таким чином, станом на момент судового розгляду справи заборгованість відповідача перед управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі становить 2141,99 грн., що підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (а.с. 7) та іншими матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з малого підприємства "Вектор-49" (ідн. код 13650745) на користь управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 2141 (Дві тисячі сто сорок одну гривню) 99 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:/підпис/ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2011 року.