Court ruling № 53243769, 15.10.2015, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/33179/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року

у справі № 820/591/13-а

за позовом Приватного підприємства «Охоронне агентство «Інекс»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Охоронне агентство «Інекс» (далі - ПП «ОА «Інекс»; позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0001532220 від 13 листопада 2012 року та № 0001542220 від 13 листопада 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ОА «Інекс» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ПП «ОА «Інекс» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Лайнстар» за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Електродизель» за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Гранд» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Оттімо» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтехліс» за період з 01 травня 2011 року по 31 серпня 2011 року та за період з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт № 2606/2220/33291994 від 30 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532220 від 13 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 546 000,00 грн. (364 000,00 грн. - основний платіж, 182 000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001542220 від 13 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 493 030,50 грн. (328 687,00 грн. - основний платіж, 164 343,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні рекламних та інформаційно-консультаційних послуг, послуг з розробки концепції безпеки, а також послуг з пошуку потенційних замовників охоронних послуг у ПП «Лайнстар», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Фірма «Гранд», ТОВ «Оттімо», ТОВ «Інтехліс» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено виключно з огляду на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих юридичних осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, порушення ними порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними суб'єктами господарювання з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем рекламних та інформаційно-консультаційних послуг, послуг з розробки концепції безпеки, а також послуг з пошуку потенційних замовників охоронних послуг у ПП «Лайнстар», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Фірма «Гранд», ТОВ «Оттімо», ТОВ «Інтехліс» підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV, а також необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст наданих послуг та їх вартість, податковими накладними, платіжними дорученнями, кошторисами, звітами про виконання договорів, фотоматеріалами.

Податковим органом, крім того, не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід погодитись з доводами судових інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.