Court ruling № 53222147, 03.11.2015, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 347/1335/15

Провадження № 22-ц/779/2263/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М. Б. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Косівського районного суду від 27 серпня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Косівського районного суду від 27 серпня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 2 493 464, 92 грн. заборгованості за невиконання боргового зобов'язання, а саме 2 313 740,33 грн. - інфляційних втрат, 179 724,59 грн. трьох відсотків річних, а також 3654,00 грн. витрат понесених за оплату судового збору.

На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Не заперечуючи того факту, що рішенням Косівського районного суду від 10.07.2012 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти в сумі 3 028 600 грн. заборгованості за договором позики, апелянт вважає, що через неналежне повідомлення його про розгляд справи, був позбавлений можливості захистити свої права та законні інтереси.

У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання ОСОБА_4, будучи належно повідомленим про розгляд справи, не з'явився повторно. Зважаючи на приписи ч. 4 ст, 169 ЦПК України, суд вважав за можливе розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв'язку з невиконання боржником (ОСОБА_4) зобов'язання щодо повернення заборгованості, стягнутої за рішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Так, встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 10.07.2015 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3 028 600 грн. заборгованості за договором позики. 06.08.2012 року вказане рішення суду звернено до примусового виконання, а 15.07.2013 року винесено постанову ВП № 38858974 про відкриття виконавчого провадження (а.с.5-7).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому вказана норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналогічні положення закріплені в п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Зважаючи на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків, то доводи апелянта в частині безпідставності заявленого позову, не приймаються судом до уваги.

При цьому, ОСОБА_4 не спростовує тієї обставини, що боргове зобов'язання ним не виконується, як і не оспорює правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, що надані стороною позивача.

Що стосується заочного розгляду справи судом першої інстанції, то такий проведено при третій неявці відповідача, за наявності даних про належне його повідомлення про час та місце розгляду справи ( а.с. 17, 20, 22, 25).

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський