№ 51847769, 05.07.2011, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 2a-1041/11/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинський М.І., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особипідприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (надаліпозивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (надалівідповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в ІваноФранківській області виявлені порушення вимог положень Закону України Про автомобільний транспорт допущені відповідачем, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформленої ліцензії та ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 021314 від 16 вересня 2010 року. За наслідками розгляду вказаного акту за вчинені правопорушення позивачем винесено постанову про застосування фінансових санкцій №106442 від 28 вересня 2010 року на суму 1700,00 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

Судом, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.

Відповідач отримав дану копію ухвали, копію адміністративного позову та доданих до нього документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи. Однак відповідачем не подано заперечення проти адміністративного позову.

Згідно із пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох дніву разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача, поданий Головавтотрансінспекцією в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області позов до фізичної особипідприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов обгрунтований та такий, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 вересня 2010 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції в ІваноФранківській області складено акт №021314 про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання громадянином ОСОБА_1 послуг з нерегулярних перевезень пасажирів. Перевіркою виявлено таке порушення, як відсутність оформленої ліцензії та ліцензійної картки. Порушник з актом ознайомився, однак від письмових пояснень та від підпису відмовився. За вказане порушення 28 вересня 2010 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в ІваноФранківській області, щодо порушника винесено постанову № 106442 на суму 1700,00 грн.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України Про автомобільний транспорт.

Статтею 6 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Абзац 2 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт є спеціальною нормою, якою встановлено, що надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з довідки ТУ ГДІ в ІваноФранківській області, що станом на 22 березня 2011 року згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій ОСОБА_1 не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання ним послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обовязковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Дана постанова направлялась відповідачу 29 вересня 2010 року. В порядку передбаченому пунктом 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду відповідачем не оскаржувались.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особипідприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. за постановою про застосування фінансових санкцій №106442 від 28 вересня 2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158163 та 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО836014, код одержувача20568100, з фізичної особипідприємця ОСОБА_1 іден.код НОМЕР_1 фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок по постанові № 106442 від 28 вересня 2010 року.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена 05 липня 2011 року.