ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
07 вересня 2015 року Справа № 915/1950/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалувід 25.05.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1950/13 господарського суду Миколаївської області про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т", м. МиколаївліквідаторПрохоров В.С., м. Миколаїв
ВСТАНОВИВ:
Подана 05.06.2015 публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - заявник) касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі № 915/1950/13 про повернення апеляційної скарги заявника не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
Отже, від імені юридичної особи скарга підписується керівником або її представником, який повинен бути уповноважений довіреністю, засвідченою підписом керівника та печаткою юридичної особи із обов`язковим залученням такої довіреності до скарги.
Як вбачається, касаційна скарга від імені заявника підписана представником ОСОБА_6 на підставі довіреності. Однак відповідна довіреність у підтвердження повноважень представника до касаційної скарги не додана. Таким чином, касаційна скарга підписана неуповноваженою особою, тому не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Згідно зі ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Статтею 41 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).
Сторонами у справі про банкрутство відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Однак заявником взагалі не надано доказів надсилання її копії сторонам у справі. Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 ГПК України. Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Також, у порушення вимог ст.ст. 111, 1111 ГПК України до касаційної скарги взагалі не надано доказів сплати судового збору, що є самостійною підставою для її повернення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 86, 110, 111, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 , 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 у справі №915/1950/13 повернути її заявнику.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
The court decision No. 49959539, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 07.09.2015. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 915/1950/13. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: