Decision № 4991670, 01.10.2009, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2009

Справа №2-2/4768-2009

за позовом - ТОВ "Санлайн Україна С.Р.Л." (04080, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, офіс 401)

до СПД Тинчерова Равіля Ільдаровича (95024, м. Сімферополь, вул.. Ешиль Ада, 12, кв. 31)

про стягнення 1 659грн.05коп

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : не з’явився

Від відповідача : не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення 1659грн.05коп., з яких 1 444грн.91коп. – заборгованість по оплаті товару непродовольчої групи, 180грн.90коп. інфляційних збитків, 33грн.24коп. річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №80/С від 13.10.2008 р. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов’язався передати товар, а відповідач – прийняти та оплатити його. Позивач у виконання умов договору передав відповідачу товар на суму 2 244грн.91коп. Тоді як СПД Тинчеров Равіль Ільдарович здійснив лише часткову оплату, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість. Порушення відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

28 вересня 2009 р. до ГС АР Крим від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "Санлайн Україна С.Р.Л." просить суд стягнути 1 263грн.22коп., з яких 1 044грн.91коп. заборгованості по оплаті товару непродовольчої групи, 180грн.90коп. інфляційних збитків та 37грн.41коп 3% річних, оскільки 01.9.2009р відповідачем була здійснена часткова оплата отриманого товару.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, витребувані судом документи до суду не представили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість сторонам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ТОВ "Санлайн Україна С.Р.Л.", як продавцем, та СПД Тинчеровим Равілем Ільдаровичем, як покупцем, був укладений договір купівлі - продажу №80/С від 13.10.2008р, відповідно до умов якого, продавець зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати товари непродовольчої групи (товар) з метою їх подальшої реалізації кінцевим споживачам. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками продавця та покупця, скріплені печатками сторін та становлять невід’ємний додаток до договору (п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони домовились про умови оплати по різних групах товарів.

При наявності нових товарів, що не підпадають під жодну з зазначених вище категорій, умови оплати по ним становлять відтермінування оплати строком на 14 діб, якщо інше не обумовлено додатковою угодою.

На виконання умов договору позивач відповідно до видаткових накладних: SF-000002673 від 13.10.2008р на суму 1 225грн53коп, SF-000002674 від 13.10.2008р на суму 138,00грн, SF-000002732 від 22.10.2008р на суму 138,00грн, SF-000002733 від 22.10.2008р на суму 53грн79коп, SF-000002734 від 22.10.2008р на суму 269грн95коп, SF-000002868 від 31.10.2008р на суму 125грн10коп, SF-000002732 від 31.10.2008р на суму 294грн54коп передав відповідачу товар на суму 2 244грн91коп. Товар у повному об’ємі був отриманий покупцем.

Але СПД Тинчеров Равіль Ільдарович у порушення умов договору зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, поставлений позивачем товар повністю не оплатив.

Так відповідачем було сплачено лише 800,00грн, в результаті чого на момент звернення з позовом до суду (29.8.2009р відповідно до штемпелю на конверті) за відповідачем склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 1 444грн.91коп., яка підтверджується матеріалами справи, а саме актом звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2008-10.12.2008р.

В процесі розгляду справи, а саме 01.9.2009р, відповідачем була частково оплачена заборгованість у сумі 400,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, та що зазначається позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи подану позивачем заяву про зміну вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Виходячи зі всього вищенаведеного, у відповідача перед позивачем на момент розгляду спору виникли зобов’язання по сплаті 1 044грн.91коп заборгованості за товар.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості отриманий товар у сумі 1 044грн.91коп, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позов у частині стягнення 1 044грн.91коп боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу заявлені вимоги про стягнення 180грн.90коп. інфляційних збитків за період з листопада 2008р по серпень 2009р та 37грн.41коп 3% річних за період з 03.11.2008р по 25.9.2009р, які підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням з врахуванням| встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач спрямовував на адресу відповідача лист – вимогу №0901/09 від 09.01.2009р з вимогою погасити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст..44, 49 ГПК України віднести на відповідача, оскільки 400,00грн були сплачені відповідачем 01.9.2009р, тобто після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на конверті позивач звернувся з позовом до суду 29.8.2009р.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 06.10.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з СПД Тинчерова Равіля Ільдаровича (95024, м. Сімферополь, вул.. Ешиль Ада, 12, кв. 31, ІНН 2804017375) на користь ТОВ "Санлайн Україна С.Р.Л." (04080, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 18/14, корпус 25, офіс 401, п/р 260040103693 в ЗАТ «ПроКредит Банк» м.Києва, МФО 320984, ЗКПО 31868241) 1 044грн.91коп боргу, 180грн.90коп. індексу інфляції, 37грн.41коп. річних, 102,00грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.