№ 4922248, 14.09.2009, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

14 вересня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-3468/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

При секретарі судового засідання:  Котюжанській Тетяні Олександрівні  

За участю представників сторін:

позивача      :   Тишківського С.Л.

відповідача :   Лесика В.В.

розглянув у відкритому  судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства  з обмеженою відповідальністю  "Вінницька  будівельна  компанія", м. Вінниця  

до:   державної податкової  інспекції  у м. Вінниці 

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору:

Подано позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці № 0002322310/0 від 06.05.2009р. та № 0002322310/1 від 20.07.2009р. про визначення 470394 грн. податкового зобов’язання по штрафним санкціям з податку на прибуток підприємства, з мотивів їх невідповідності чинному законодавству України.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що одержані позивачем кошти за договором комісії в сумі 3763152,09 грн. не підлягають включенню до валового доходу підприємства, позаяк операції по залученню таких коштів за своєю правовою природою є операціями з борговими зобов'язаннями та не передбачають переходу права власності на закуплене майно.

Вважає донарахування 470394 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток підприємства неправомірним, у зв’язку з чим позов просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, пояснюючи, зокрема тим, що кошти, отримані від комітента в сумі 3763152 грн. залишились неповернутими на кінець І кварталу 2008 року. Відповідно до  абз. 4 пп.7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не включаються до валового доходу “…залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають право власності на таке майно…”.

Згідно п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону  валовий дохід-загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами. В порушення вимог даної статті  підприємством не включено до складу “доходу від продажу товарів (робіт, послуг)”рядок 01.1 Декларації з податку на прибуток суму коштів на придбання нафтопродуктів згідно договору комісії, яка включається до складу валового доходу. Отже, кошти отримані комісіонером від комітента згідно договору комісії, які не повернуті на кінець податкового періоду (1 квартал 2008 року) включаються до складу валового доходу.

В зв’язку з чим, зазначив про правильність донарахування позивачу вказаної суми штрафних санкцій та в задоволені позову просив відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2009 року відповідно до плану перевірки ТОВ “Вінницька будівельна компанія”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., затвердженого в.о. начальника ДПІ у м. Вінниці В.С. Горобець, головними державними податковими ревізорами-інспекторами згідно направлення №897/23 від 18 березня 2009 року, здійснена виїзна планова документальна перевірка ТОВ “Вінницька будівельна компанія”, за результатами якої складено Акт № 1103/2310/32977018 (далі-Акт перевірки),  в якому зазначено, зокрема,  про наступне.

На порушення п.п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”ТОВ “Вінницька будівельна компанія”занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 940788 грн.

Не погоджуючись з такими висновками даного акту позивач подав на нього свої письмові заперечення від 24.04.2009р. за № 93, які податковим органом розглянуті та до уваги неприйняті, про що директору ТОВ “Вінницька будівельна компанія”адресувався лист за № 9248/10/23 від 29.04.2009р. 

В подальшому, на підставі викладених вище висновків складеного акту про порушення позивачем податкового законодавства ДПІ у м. Вінниці 06.05.2009р. прийнято  повідомлення-рішення № 0002322310/0 яким донараховано 470394 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток приватних підприємств.

В процесі адміністративного оскарження згаданого податкового повідомлення,  рішенням ДПІ у м. Вінниці  № 14434/10/25-09/18 від 16.07.2009р. первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.05.2009р. № 0002322310/0 без змін. При цьому, за результатами розгляду цієї скарги відповідачем прийнято нове рішення від 20.07.2009р. № 0002322310/1, що ідентичне за змістом попередньому.

Розглянувши спір по суті, суд визнав заявлені вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002322310/0 та № 0002322310/1 обґрунтованими виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваних податкових рішень було порушення,  на думку податкової інспекції, п.п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягало у не включенні ТОВ “Вінницькою будівельною компанією”в 1 кварталі 2008 року до складу валових доходів суму коштів в розмірі 3763152 грн., отриманих від ПП “Львівспецпром”в результаті чого за 1 квартал 2008 року занижено податок на прибуток у сумі 940788 грн., а за 4 квартал 2008 року занижено від’ємне значення об’єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 3763152 грн.

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень.

Судом з’ясовано, що причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності віднесення до валового доходу підприємства коштів, отриманих в процесі виконання умов договору комісії, та визначення наслідків його припинення.

В розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(ст. 3) об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовим доходом, згідно п. 4.1 ст. 4 Закону про прибуток є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за її межами.

Матеріали справи підтверджують, що 25.02.2008р. між ПП “Львівспецпром”(Комітент) та ТОВ “Вінницька будівельна компанія”(Комісіонер) укладено договір комісії № ЛСП/3/2008/2, за умовами якого Комісіонер за дорученням Комітента, за винагороду і на комісійних засадах зобов’язався здійснити в інтересах останнього, від свого імені комплекс заходів з купівлі товару –нафтопродуктів, а саме: бензину марки А-98 в кількості 2820 тонн на загальну суму 19204200 грн. Комісійна винагорода Комісіонера в рамках цього договору встановлена в розмірі 1% від загальної вартості придбаного ним товару.

На виконання умов цього договору Комітентом на рахунок позивача 29.02.2008р. перераховані кошти в сумі 17437602,57 грн. згідно платіжних доручень № 2734-2751.

В подальшому, згідно додаткової угоди від 18.03.2008р. до договору комісії № ЛСП/3/2008/2 сторони зменшили кількість закупівлі нафтопродуктів до 560 тонн, у зв’язку з чим ТОВ “Вінницька будівельна компанія”в березні 2008 року згідно платіжних доручень повернула на рахунок ПП “Львівспецпром”отримані раніше кошти в сумі 13674450,48 грн.

Таким чином ціна укладеної угоди на закупівлю нафтопродуктів для ПП “Львівспецпром”по договору комісії склала 3763152,09 грн. (17437602,57 –13674450,48).

29.12.2008р. між ТОВ “Вінницька будівельна компанія”та ПП “Львівспецпром”була укладена угода та досягнута згода про розірвання договору комісії № ЛСП/3/2008/2 від 25.02.2008р., у зв’язку з чим останній з 29.12.2008р. втратив чинність. А грошові кошти в сумі 3763152,09 грн. позивачем були повернуті на розрахунковий рахунок Комітента. 

На думку податкової інспекції угода згідно договору комісії від 25.02.2008р. не відбулась. А в рішенні № 14434/10/25-09/18 від 16.07.2009р. про результати розгляду первинної скарги позивача ДПІ у м. Вінниці стверджує, що в розумінні положень абзацу 4 підпункту 7.9.1 і абзацу 4 підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні валового доходу і валових витрат не враховується лише майно, яке передається в межах договору комісії. Кошти, тобто, гривня або іноземна валюта, отримані чи сплачені в межах договору комісії враховуються відповідно у складі валових доходів і валових витрат. Тому, позивач, отримавши від Комітента грошові кошти в сумі 3763152,09 грн., які використовував у власній господарській діяльності, мав врахувати їх у складі валового доходу.

Проте, з такими висновками податкового органу погодитися не можна з огляду на наступне.

За статтею 1011 Цивільного кодексу України сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комісіонер) зобов’язується вчинити один або кілька правочинів за дорученням другої сторони (комітента). При цьому комісіонер діє від свого імені, але за рахунок комітента.

Умовами такого договору є те, що комісіонер забезпечує інтереси саме комітента, а не свої власні, у зв’язку з чим зобов’язаний передати все одержане майно за договором комісії майно комітентові, який і набуває права власності на нього (ст. 1018, ч. 1 ст. 1022 ЦК України).

Відповідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.31 статті  1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9  статті  7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Аналогічно за пунктом 7.9.2  зазначеного Закону не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

З вищенаведених норм Закону вбачається, що платник податку-комісіонер не включає до складу валового доходу як кошти так і майно, що залучаються ним на підставі договору комісії.

Ці положення Закону не ставлять в залежність платника податку з наслідками, що обумовлюються виконанням договору комісії. Тобто, визначальним є той факт, що кошти залучені саме на виконання умов договору, а не з будь-яких інших підстав.

В спірній ситуації ТОВ “Вінницькою будівельною компанією”були залучені саме кошти Комітента в сумі 3763152,09 грн. спрямовані на виконання договору комісії, правомірність якого жодною зі сторін не оспорюється. Та обставина що мета з якою укладався договір та наслідки на які він був спрямований не настали не змінює правовий режим коштів, отриманих позивачем за його умовами. А той факт, що сам договір комісії був розірваний не зумовлює визнання недійсними всіх зобов’язань та дій, виконаних сторонами згідно його умов.

У відповідності до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Тобто моментом припинення таких зобов’язань є момент розірвання договору.

Договір комісії № ЛСП/3/2008/2 від 25.02.2008р. був розірваний 29.12.2008р., тому зобов’язання сторін з моменту його укладання до 29.12.2008р. є такими що відбулись тобто чинними, і в цей період часу використання коштів Комітента на виконання умов договору комісії не зобов’язують платника податку відносити їх до складу валового доходу.

Таким чином, помилковим є висновок відповідача про те, що кошти залучені платником податку у зв'язку з купівлею ним майна на підставі договору комісії, повинні включатися таким платником до валових доходів, оскільки наведене не відповідає змісту правової норми, що регулює дані правовідносини, у зв’язку з чим ДПІ у м. Вінниці було допущено неправильне тлумачення підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті  7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, не береться судом до уваги й пояснення відповідача, яке полягає у тому, що кошти в сумі 3763152 грн. використовувались позивачем у власній господарській діяльності, оскільки  таке твердження  не доведено та не підтверджено представником податкової інспекції. Натомість,   позивачем подано довідку № 255 від 10.09.2009 р., в якій зазначено, що кошти   в сумі 3763152,09 грн. отримані на виконання договору комісії, в зв’язку з розірванням останнього  повернуті ПП “Львівспецпром”та весь час перебування на рахунку ТОВ “Вінницька будівельна компанія”в господарській діяльності не використовувались.

Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача,  а встановлені у справі обставини обґрунтованого невіднесення грошових коштів в сумі 3763152,09 грн., отриманих ТОВ “Вінницька будівельна компанія”за договором комісії № ЛСП/3/2008/2 від 25.02.2008р. до складу валового доходу та відповідно валових витрат у відповідності до вимог п.п. 7.9.1 та п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не  підтверджують  позиції відповідача  покладеної в основу  оскаржуваних  рішень..

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією № 3117 від 29.07.2009 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002322310/0 від 6 травня 2009 року та № 0002322310/1 від 20 липня 2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України користь  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Вінницька будівельна компанія", вул. Залзінична, 13, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ  32977018   3 (три) грн. 40 коп.   відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  21.09.09 

Суддя                                                                     Воробйова Інна Анатоліївна