Справа № 0538/10341/2012
Провадження № 1-кп/265/1/13
У Х В А Л А
14 жовтня 2013 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши заяву Головного Управління МВС України в Донецькій області Маріупольського міського Управління - сектор фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку про ухвалення додаткового рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Вироком Орджонікідзевського районного суду від 14 лютого 2013 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угодою про визнання винуватості від 14 лютого 2013 року покарання: за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого; ст.. 311 ч.1 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі; за ст. 309 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення призначених судом покарань, остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю обвинуваченого.
10.10.2013 року до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя надійшла заява завідуючого СФЗБО Маріупольського МУ в якій зазначив, що 25.10.2012 року в сектор ФЗБО Маріупольського МУ були здані згідно квитанції № 9381 старшим слідчим СВ Орджоникидзевського РВ ОСОБА_3 по УД № 19-2683 грошові кошти в сумі 840 з яких: 160 гривень збіглися з протоколом оперативної закупівлі, 680 гривень є особистими коштами виявлені при обшуку в квартирі АДРЕСА_1, однак у вироку від 14.02.2013 року не вирішене питання по напрямку грошових коштів, у звязку з чим просить постановити додаткове рішення за грошовими коштами які у них зберігаються,.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до ст. 100 п. 9 КПК України при постановлені вироку суд повинен вирішити що зробити з речовими доказами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи квитанції № 9381 додана державним обвинуваченим у судовому засіданні не була, а отже відсутня в матеріалах кримінального провадження. За таких обставин суд вважає, що при постановлені вироку від 14.02.2013 року судом не були допущені описки, а ухвалення додаткового рішення взагалі чинним КПК не передбачено, у звязку з чим в задоволенні поданої заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст.98, п. 9 ст. 100 КПУ України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви Головного Управління МВС України в Донецькій області Маріупольського міського Управління - сектор фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя
The court decision No. 48975922, Livoberezhnyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Mariupol City) was adopted on 14.10.2013. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 0538/10341/2012. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: