Decision № 4867589, 01.10.2009, Commercial Court of Sevaspotol City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р.

справа № 5020-11/177

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна”

(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, кв. 822)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”

(99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 4)

(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 63, офіс 12)

про стягнення заборгованості у розмірі 801965,04 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

позивача - Жданов О.І., довіреність б/н від 15.09.2009, ТОВ „Пері Україна”;

відповідача - Галась Є.Р., довіреність б/н від 08.01.2009, ТОВ „Югмонолітспецстрой”;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості за договором оперативної оренди обладнання № 1388 від 02.03.2007 у розмірі 801965,04 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, але просить надати розстрочку виконання рушення суду строком на шість місяців (а.с.42).

Представник позивача заперечував проти надання розстрочки виконання судового рішення.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2007 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладений договір оперативної оренди обладнання № 1388 (далі –Договір) (а.с. 14-19).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (у т.ч. спеціалізовану тару для її транспортування) далі (обладнання), асортимент, кількість та вартість якого зазначаються в актах прийому-передачі.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору орендна плата сплачується шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до пункту 4.1.5 Договору відповідач повинний щомісячно сплачувати оренду плату протягом 35 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (в якому були надані послуги) місяця.

Згідно з пунктом 4.1.6 Договору за перші 30 календарних днів оренди здійснюється 100% передоплати.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору розмір орендної плати становить 5% від оціночної вартості обладнання за один місяць.

Загальний розмір орендної плати за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року складає 801965,04 грн., що підтверджується актами наданих послуг, які долучені до матеріалів справи (а.с. 22-27).

Проте, зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач не виконував, у зв’язку з чим його заборгованість склала 801965,04 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 801965,04 грн. визнані ним у повному обсязі, суд вважає вказані позові вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача, заявленого у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, про надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У підпункті 1.2 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 N02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту 2 вказаних роз’яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що обставини, що ускладнюють виконання рішення по даній справі та роблять його неможливим, відсутні, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення по справі.

Керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (99059 м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, б. 63, офіс 12; 99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 4, код ЄДРПОУ 34402741, п/р 2600802300242 в СФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пері Україна” (02002 м. Київ, вул. М. Раскової, б. 23, кв. 822, код ЄДРПОУ 31032954, р/р 26000000672000 в АТ „Каліон Банк Україна” м. Київ, МФО 300379) заборгованість у розмірі 801965,04 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 8019,65 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 02.10.2009

Розсилка:

1. ТОВ „Пері Україна”

(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, кв. 822)

2. ТОВ „Югмонолітспецстрой”

(99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 4)

(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 63, офіс 12)

3. Справа