Decision № 4860330, 07.09.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р. Справа № 3/191/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінструмент-

Україна»

54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157/1

адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1, офіс 206

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Реставрація»

54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 12, кв. 3

про стягнення заборгованості в сумі 6 990,00 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Науменко І.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 6 990,00 грн.

Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі норм цивільного та господарського законодавства України.

Позивач виконав вимоги ухвали суду від 05.08.09 р., а саме надав копію довідки про включення позивача до ЄДРПОУ та рахунок-фактуру № 1703/14 від 17.03.2009 року.

Відповідач свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду від 06.08.09 р. на зворотній стороні ухвали, вимоги ухвали суду від 05.08.09 р. не виконав, відзив по суті позовної заяви до суду не скерував.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

17 березня 2009 р. ТОВ «Профінструмент-Україна»(позивач) поставило, а ТОВ «Миколаїв-Реставрація»(відповідач) прийняло товар –станок для різки цегли/кераміки на суму 6 990,00 грн., що підтверджується підписаною двома сторонами видатковою накладною № 1703/14 від 17.03.09 р.

Як свідчать матеріали справи, доказом отримання відповідачем товарно-матеріальної цінності є довіреність серії ЯОХ № 420276 від 17.03.09 р.

17.03.2009 р. позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № 1703/14 на суму 6 990,00 грн., але останній за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, для досудового розв'язання спору позивач направив відповідачу вимогу від 06.07.2009р. щодо сплати заборгованості в сумі 6 990,00 грн. Але, ця вимога, боржником була залишена без належного реагування.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Реставрація»(54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 12, кв. 3, код ЄДРПОУ 33084243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профінструмент - Україна»(54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157/1, код ЄДРПОУ 34319308) –6 990,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя