Справа № 522/22094/14-к
Провадження № 1-кп/522/1088/14
У Х В А Л А
в порядку ст. 183 КПК України
03 серпня 2015 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - Попревича В.М.,
Секретар судового засідання Школа О.В.,
За участю прокурора - Соломенцева І.Г.,
Обвинуваченої - ОСОБА_1,
Захисника - ОСОБА_2,
Потерпілих: ОСОБА_3,
ОСОБА_4
ОСОБА_5,
Представників потерпілих - ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м ОСОБА_8 клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою
в с т а н о в и в:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358 та ч. 2, 3 ст. 190 КК України.
Під час судового засідання представник потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 з підстав передбачних ч. 2 ст. 177 КПК України, обґрунтовуючи клопотання тим, що обвинувачена незаконно не зявляється до суду, є обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 вчинила такі кримінальні правопорушення.
Потерпілі підтримали таке клопотання у повному обсязі.
Прокурор заперечив проти такого клопотання оскільки тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, і на даний час немає достатніх підстав для такого застосування.
Сторона захисту заперечила проти клопотання, та суду пояснила що неявки ОСОБА_1 були завжди обґрунтованими.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання приходить до наступних висновів.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу якщо особа, яка подала клопотання не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризиків.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що на даному етапі не встановлено достатність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому таке клопотання підлягає відхиленню, та відповідно до ст. 350 КПК України, відмова у задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Керуючись ст.ст. 176-178, 350, 372 КПК України,
у х в а л и в:
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси ОСОБА_9
03.08.2015
The court decision No. 48476358, Prymorskyi District Court of Odesa City was adopted on 03.08.2015. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 522/22094/14-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: