Sentence № 48411610, 14.08.2015, Aidar District Court of Luhansk Oblast (until 25.04.2025 - Novopskov District Court of Luhansk Oblast)

Дата документу 14.08.2015

ЄУ № 420/2067/15-к

Провадження №1-кп/420/152/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Колесник Г.О. .

прокурора Сичова М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12015130510000270 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новопсков Новопсковського району Луганської області, громадянина України, неодружений, не працює, не судимий, освіта середня, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 15.07.2015, приблизно о 19 годині 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився поблизу аптеки № 83 КП ЛО «Фармація», розташованій за адресою: Луганська область, смт. Новопсков, вул. Гагаріна, 5, де біля сходів, що ведуть в приміщення аптеки, побачив велосипед марки «Україна», на таємне викрадення якого у нього виник злочинний умисел. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і не зможе перешкодити їх здійсненню, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, таємно викрав вищевказаний велосипед. В цей час протиправні дії ОСОБА_1 були помічені потерпілою ОСОБА_2, яка вибігла з приміщення вищевказаної аптеки на подвір'я та стала кричати і вимагати від ОСОБА_1 зупинитися та повернути їй майно. Однак, ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи, що вони є очевидними для потерпілої, діючи відкрито та не реагуючи на законні вимоги ОСОБА_2 зупинитися і повернути викрадене у неї майно, утримуючи його у своєму незаконному володінні, з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене майно на свою користь.

Своїми умисними та протиправними діями, направленими на відкрите заволодіння чужого майна, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 016/15 від 17.07.2015, матеріальні збитки на загальну суму 255 грн.

Вказані дії ОСОБА_1органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, а саме умисні дії, які виразились в відкритому викраденні чужого майна (грабіж).

25 липня 2015 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Згідно з даною угодою потерпіла та підозрюваний за спільною ініціативою дійшли обопільної згоди про укладення угоди про примирення, в якій відповідно до вимог ст. 471 КПК України виклали формулювання підозри та правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 186 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення та правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 186 КК України. Обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченого ОСОБА_1 Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Цивільний позов потерпілою не заявлено. Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням завдана на суму 255 грн., повністю відшкодована. Згідно угоди сторони примирилися між собою.

Також сторонами в п. 6 угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені потерпілому та обвинуваченому.

Суд вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1, роз`яснивши останньому зміст ч. 5 ст. 474 КПК України, думку потерпілої ОСОБА_2, роз`яснивши зміст ст. 473 КПК України та пересвідчившись у добровільності їх позицій щодо підписання угоди про примирення, з`ясувавши повне розуміння обвинуваченим суті та характеру обвинувачення, виду та міри узгодженого покарання, вважає угоду про примирення укладену між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 такою, що підлягає затвердженню судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, суд виходить з такого.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить суд цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просять затвердити угоду про примирення, укладену між ними 25.07.2015, та призначити обвинуваченому узгоджену між ними міру покарання.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1, розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь - якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, в обсязі підозри дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди. До того ж зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що угода була укладена добровільно, без будь - якого примусу, наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, обмеження його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди йому зрозумілі та просить затвердити зазначену угоду.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження та дослідження матеріалів кримінального провадження переконався, що укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст, укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Потерпіла, в свою чергу, цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України. Зміст угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 КПК України та КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 25 липня 2015 року про примирення між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Суд вважає за необхідне запобіжний захід щодо обвинуваченого до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.

Судові витрати відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення від 25 липня 2015 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015130510000270 від 15.07.2015, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. на р/р 31114106700223, МФО-804013, Код -37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді особистого зобов'язання.

Роз`яснити ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що, у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Роз`яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, потерпілому і обвинуваченому.

Суддя: О.С. Стеценко