15.05.2015
ЄУН 431/1546/14-к
Провадження № 1-кп/431/125/15
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2015 року Старобільський районний суд
Луганської області
у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,
за участю: секретаря Дубініної О.О.,
прокурорів Чернишова С.О., Редько О.А.,
обвинуваченої ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянки України, перебуває у цивільному шлюбі, має на своєму забезпеченні малолітню дитину, раніше не судимої, знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, проживаючої на АДРЕСА_1, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
17 березня 2015 року, близько о 3 годині, у ОСОБА_1, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого мешкання на АДРЕСА_1, на ґрунті ревнощів виникла сварка зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 Під час сварки у ОСОБА_1 виник раптовий умисел на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим, безпосередньо перед вчиненням злочину, вона взяла зі столу кухонний ніж і нанесла ним один удар ОСОБА_2 в грудну клітину, заподіявши тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 85 від 26 березня 2015 року, ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини зліва, проникаюче в плевральну порожнину, травматичний пневмоторакс зліва. Вказане тілесне ушкодження кваліфіковане як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент його заподіяння.
Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнала повністю, не заперечувала умисного спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому злочині.
У судовому засіданні, відповідно до ст. 349 КПК України, було визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, а саме показань потерпілого, а також письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції обвинуваченої. Крім того, показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи та нею не оспорюються. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи.
Дії обвинуваченої ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового слідства по ч. 1 ст. 121 КК України, так як в судовому засіданні було встановлено, що вона спричинила потерпілому ОСОБА_2 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
По справі був заявлений цивільний позов прокурором у кримінальному провадженні прокуратури Старобільського району Луганської області в інтересах держави в особі КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» м. Сєвєродонецька Луганської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат в сумі 853 грн. 41 коп., понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2
У судовому засіданні прокурор не підтримала позов, просила його залишити без розгляду, так як обвинувачена ОСОБА_1 до розгляду кримінального провадження по суті добровільно відшкодувала вказану в позові суму витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією № 33 від 14 квітня 2015 року.
При призначенні виду покарання ОСОБА_1 суд, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. ОСОБА_1 раніше не судима. За місцем проживання характеризується позитивно. Офіційно не працює. На обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра або у лікаря-фтизіатра не перебуває.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку.
До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченою ОСОБА_1 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 ст. 69 КК України, суд не вбачає.
Беручи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також можливість її виправлення та перевиховання без відбування покарання, оскільки вона щиросердечно покаялась, активно сприяла розкриттю злочину а також добровільно відшкодувала завданий збиток, має на своєму забезпеченні малолітню дитину, за місцем проживання характеризуються позитивно, матеріальних претензій у зв'язку із вчиненим злочином до неї немає, суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ст. 75 КК України, з покладанням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення дактилоскопічної експертизи № 334/87 від 25 березня 2015 року.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_1визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_1наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1у вигляді домашнього арешту залишити без зміни до набрання вироку чинності.
Цивільний позов прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Старобільського району Луганської області в інтересах держави в особі КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» м. Сєвєродонецька Луганської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_2, залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 537 грн. 60 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи № 334/87 від 25 березня 2015 року (Одержувач: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).
Речові докази:
- дитяча кофта з накладенням речовини бурого кольору, яка знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області, повернути потерпілому ОСОБА_2.
- фрагмент серветки з накладенням речовини бурого кольору, кухонний ніж зі зламаною ручкою, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Старобільського РВ ГУМВС України в Луганській області, знищити, як майно, яке не має ніякої цінності.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озеров В.О.
The court decision No. 48276706, Starobilsk District Court of Luhansk Oblast was adopted on 15.05.2015. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 431/1546/15-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: