ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2007 р. Справа № 9/700/06
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Хімороді В.Г.,
з участю представників сторін:
від позивача - Копач О.В., дор. № 1 від 09.04.02 р.,
від відповідача - повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 9/700/06
за позовом приватного підприємства
«Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв»,
м.Миколаїв, вул. Димитрова,10,
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1,
про стягнення заборгованості за договором, -
На підставі ухвали голови господарського суду Миколаївської області від 27.12.06 р. справу було прийнято до свого провадження.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Дані позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 24 листопада 2005 року між ним та відповідачем по справі був укладений договір на постачання продукції НОМЕР_1, за яким відповідач зобов?язувався поставити, а позивач оплатити продукцію.
Асортимент, кількість, ціна та умови постачання зазначені в специфікаціях №1 и №2 ,які є невід?ємною частиною спірного договору.
На підставі специфікацій № 1 та № 2 до договору НОМЕР_1 позивач перерахував 02.12.05 р. на рахунок відповідача суму у розмірі 35694 грн. 60 коп.
У відповідності до умов специфікацій, строк постачання товару складає 7 календарних діб з моменту надходження коштів на банківський рахунок відповідача.
До моменту звернення до суду постачання товару по договору НОМЕР_1 відповідачем не було здійснено и перерахована передплата позивачу не повернута.
18.10.2006 року позивач надіслав відповідачу вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, в якому просив виконати умови договору чи повернути сплачені кошти..
На теперішній час відповідач на вимогу відповідь не надав, заборгованість не погасив.
Відповідач у відзиві № 124 від 21.11.2006 р. на позов визнає факт перерахування за договором НОМЕР_1 коштів у сумі 35 694 грн. 60 коп. та пояснює, що з метою виконання спірного договору ним перераховано 02.12.06 р. суму 34 000 грн., як попередню оплату за будматеріали приватному підприємцю ОСОБА_2.
Відповідач пояснює, що зі слів ОСОБА_2,будівельні матеріали останнім були завезені позивачу. Відповідачем було надіслано претензію приватному підприємцю-фізичній особі ОСОБА_2, щодо повернення коштів чи поставку будівельних матеріалів, яку було залишено без відповіді.
Позивач у заяві від 26.12.2006 року зменшив позовні вимоги на суму 9 103 грн.50 коп.
Таким чином , уточнена сума основної заборгованості становить 26 591 грн. 10 коп., яку позивач просить задовольнити у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, пояснення сторін, суд приходить до наступного:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір НОМЕР_1 щодо постачання будматеріалів на загальну суму 35 694 грн. 60 коп.
Зазначену суму було перераховано платіжним дорученням НОМЕР_2 на поточний рахунок відповідача.
Факт отримання коштів за спірним договором від позивача відповідачем визнається у повному обсязі.
У судовому засіданні 08.02.07 р. відповідач усно клопотав про призначення судово- почеркознавчої експертизи.
У судовому засіданні від 08.02.07 р. сторонам було оголошено перерву до 12.02.2007 р. о 12год 00 хв. для надання відповідачем необхідного клопотання та документів.
В судовому засіданні відповідач зазначене клопотання не надав, тому клопотання не підлягає задоволенню.
12.02.07 р. від відповідача по справі надійшло клопотання № 19 від 12.02.2007 р. про відкладення судового засідання на інший час, у зв?язку із неповерненням відповідача по справі з відрядження.
Дане клопотання підписано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 особисто.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю направити у судове засідання свого представника задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого свого представника.
Також слід зазначити, що, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відсутність представника сторони є підставою для відкладення розгляду справи лише у випадку, коли явка сторін була визнана судом обов?язковою.
Суд не визнавав явку сторін обов?язковою, тому відстави, у відповідності до ст. 77 ГПК України, для відкладення розгляду справи, відсутні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку,що в задоволені даного клопотання слід відмовити.
Позивачем був зроблений перерахунок суми пені згідно уточнених позовних вимог, де сума пені складає 2489 грн.66 коп., яка підлягає задоволеню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускаєтся (п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов?язковим до виконання сторонами.
Керуючисть ст.ст.49,82-84 Цивільного кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_3) основний борг у сумі
26 591 грн. 10 коп., суму пені 2489 грн. 66 коп., державне мито у сумі 253 грн. 69 коп.та 118 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь приватного підприємства «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв», м.Миколаїв, вул. Димитрова,10 ( код 24784207).
Суддя Коваль С.М.
The court decision No. 476618, Commercial Court of Mykolaiv Oblast was adopted on 12.02.2007. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key data easily.
This decision relates to case No. 9/700/06. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: