№ 4716979, 26.08.2009, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 р. Справа № 2-а-2976/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

При секретарі судового засідання: Гонта Інна Олександрівна

За участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2-представник

відповідача : Охрімовським Я.В., Паук Л.В. - представники

розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправних та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року, прийнятих на підставі Акту №10-17/2927606257 від 19.02.2008 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10. 2005 року по 30.09.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2005 року по 30.09.2008 року, результати якої оформлені актом №10-17/2927606257 від 19.02.2008 року.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000611700/0 від 03.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164532,00 грн. за порушення п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та податкове повідомлення-рішення №0000631700/0 від 03.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 6957,49 грн. за порушення ст. 13 розділу VІ Декрету КМУ від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян".

Позивач вважає податкові повідомлення - рішення №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року прийнятими неправомірно та такими, що суперечать чинному законодавству.

 Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представники відповідач в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених в запереченні на позов ( супровідний №6151/10/10 від 10.08.2009 року) та просили в позові відмовити, мотивуючи тим, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі направлень на перевірку від 28.01.2009 року №19 та від 10.02.2009 року №32, виданих Вінницькою міжрайонною державною податковою інспекцією, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Вінницької МДПІ Паук Лілією Вікторівною проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. - по 30.09.2008 р..

В ході перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання на суму 109618,00 грн. чим порушено п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а також з посиланням на порушення ст. 13 розділу VІ Декрету КМУ №13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян" та визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 6957, 49 грн., а саме, у зв'язку з заниженням валового доходу на суму 335401,32 грн., що оподатковується податком з доходів фізичних осіб донараховано 177,60 грн. та завищення валових витрат на суму 45198,24 грн. у зв'язку з чим донараховано 6779,89 грн. податку з доходів фізичних осіб. За результатами перевірки складено Акт №10-17/2927606257 від 19.02.2008 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000611700/0 від 03.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 164532,00 грн., в тому рахунку за основним платежем сума складає 109618 грн., за штрафними санкціями 54914 грн. а також №0000631700/0 від 03.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 6957, 49 грн., в тому рахунку за основним платежем 6957, 49 грн..

Позивач не погодився з даними рішеннями та подав скаргу до Вінницької МДПІ. Рішенням Вінницької МДПІ від 01.04.2009 №2583/10/17 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року залишено без змін , а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивачем було подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. Рішенням ДПА у Вінницькій області від 11.06.2009 року №11260/М/25-09 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року залишено без змін , а скарга позивача без задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №04050975Ф0033570 ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець у Вінницькій районній державній адміністрації 01.06.2004 року. У період перевірки був платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Платником податку на додану вартість не реєструвався.

В акті перевірки перевіряючими зроблено висновок, про те, що позивач в порушення п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2 ЗУ "Про податок на додану вартість" за останні 12 календарних місяців отримав виручку від реалізації продукції, що сукупно перевищує 500000,00 грн., в результаті чого повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість з 01.10.2007 року, також в акті зазначено, що позивач занизив дохід, що оподатковується податком з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007р. - по 31.12.2007 р. на суму 335401,32 грн. та завищив валові витрати на суму 45198,24 грн..

Однак позивач вважає, що реєструватись платником податку на додану вартість у нього не було підстав, оскільки сума виручки від реалізації продукції за період з 01.10.2007 року по 01.10.2007 року не перевищувала 500000,00 грн.. Зазначене донарахування спричинене неврахуванням перевіряючими господарських операцій здійснених позивачем протягом 2007-2008 рр. за договорами комісії, які не передбачають переходу права власності на товар, а відтак не можуть враховуватись в обсяг виручки від реалізації продукції повністю. В даному випадку до виручки підприємця повинна включатись лише комісійна винагорода.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії договорів комісії, накладних, звітів комісіонерів, актів приймання передачі комісійних послуг, договорів на закупівлю продукції.

Так, згідно з наданими для перевірки договорами комісії, загальний обсяг реалізованих за 2007 рік товарів склав 580749,50 грн., в тому рахунку: комісійна винагорода 12200,00 грн., за 2008 рік відповідно 503511,00 , з них комісійної винагороди 12400,00 грн.

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що спрощена систему оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Частиною 5 ст. 1 даного Указу визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).

Отже, у разі надходження на розрахунковий рахунок платника єдиного податку коштів згідно з договорами комісії, до обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включається сума коштів, яку суб'єкт одержав як винагороду (плату) за виконані зобов'язання. Тобто, обсяг виручки фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку згідно з Указом №727 від 03.07.1998 року та здійснює діяльність згідно з договором комісії і виступає у цьому договорі Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отриманої таким Комісіонером згідно з договором комісії.

Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації продукції однаковий для будь-якого Комісіонера - платника єдиного податку, оскільки відповідно до приписів рівності і недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, зазначених у ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування", до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків та зборів має бути забезпечений однаковий підхід.

Таким чином, сума коштів, що підлягає перерахуванню третім особам, до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна включатись та відповідно не повинна оподатковуватись єдиним податком, оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування. Оподаткуванню підлягає виручка, яка належить такому суб'єкту підприємницької діяльності від реалізації ним своєї продукції (товарів, робіт, послуг) в тому рахунку і комісійна винагорода.

До такого ж висновку прийшов Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі №2274 від 24.03.2006 року а також Державна податкова адміністрація України у листі №14724/7/15-1317 від 07.11.2000 року.

Також слід зазначити, що з вищевказаною позицією погодився і Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2005 року по справі №29/521а, а також Київський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі від 16.02.2009 року ( справа №22-а-9911/08).

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що перевіряючі у акті перевірки, при розрахунку граничного обсягу виручки від реалізації продукції, повинні були врахувати лише ті кошти, що надійшли за здійснення операцій з продажу продукції (комісійну винагороду). А відтак податкове повідомлення-рішення № №0000611700/0 від 03.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164532,00 грн. винесене відповідачем неправомірно.

Крім того слід зазначити, що при проведенні перевірки перевіряючими було зроблено запити до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про проведення зустрічної перевірки підприємців, які виступають Комітентами по договорах комісії з позивачем, а саме: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 та СПД ОСОБА_6.

За результатом проведення зустрічних перевірок, ДПІ у м.Вінниці листами № 1645/7/17, №1642/7/17, №1620/7/17 та №1649/7/17 від 16.02.2009 року підтвердила факт здійснення взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6 та позивачем на підставі договорів комісії..

Таким чином, судом встановлено, що перевіряючі, у період проведення перевірки, знали про наявність взаєморозрахунків між позивачем та Комітентами по договору комісії, однак цей факт безпідставно проігнорували та не врахували вказані господарські операції при визначенні суми виручки позивача.

В ході перевірки перевіряючими виявлено заниження оподатковуваного доходу та донарахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 6957,49 грн. за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року.

Однак судом при розгляду справи встановлено, що перевіряючими безпідставно нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 6957,49 грн., оскільки перевіркою невраховано господарські операції здійснені позивачем протягом 2007-2008 рр.. за договорами комісії, які не передбачають переходу права власності на товар, а відтак не можуть враховуватись в обсяг виручки від реалізації продукції повністю.

Також у зв'язку з тим, що податкова звітність фізичної особи-підприємця не передбачає подання уточненого розрахунку в разі виявлення помилки, тому заниження обсягу виручки від реалізації продукції у період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року на суму 3282,98 грн. було виправлено позивачем самостійно у 2006 році, про що свідчить встановлений перевіркою факт завищення виручки від реалізації продукції за цей період на 6935,21 грн., а отже не можна розглядати як заниження виручки від реалізації за ІV квартал 2005 року на суму 3282,98 грн..

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що висновки відповідача в акті перевірки №10-17/2927606257 від 19.02.2008 року є помилковими та такими що суперечать чинному законодавству, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі і визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року, прийнятих на підставі даного акту.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп..

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 19, 23, 71, 94, 98, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької МДПІ №0000611700/0 від 03.03.2009 року та №0000631700/0 від 03.03.2009 року.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн..

4.Направити окрему ухвалу Голові Державної податкової адміністрації у Вінницькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при проведенні перевірки.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 27.08.09

Суддя Сторчак Володимир Юрійович