ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
22 квітня 2015 року м. Київ К/800/17972/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст. ст. 17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірною та скасування постанови,
в с т а н о в и л а:
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на вказані судові рішення разом із клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження вказаних судових рішень.
Згідно із частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, остання була постановлена за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції у відкритому судовому засіданні; а отже, враховуючи приписи статтей 103, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг двадцятиденного строку починається з наступного дня після проголошення судового рішення, тобто з 20 березня 2015 року, та закінчується 08 квітня 2015 року; касаційну ж скаргу відповідачем подано 17 квітня 2015 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті).
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, відповідач вказує на те, що повний текст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції направлено йому лише 20 березня, а отримано ним 26 березня 2015 року.
Проте, беручи до уваги дату отримання відповідачем копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції (26.03.2015р.), причини, зазначені в клопотанні, не можуть вважатись обґрунтованими та достатніми для визнання поважними підстав пропущення відповідачем строків касаційного оскарження.
Відповідно до частини 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 213 КАС України, а саме - до скарги не додано документа про сплату судового збору (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030005 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255").
Одночасно, в касаційній скарзі відповідач клопоче про відстрочення сплати судового збору.
Проте, в заявленому клопотанні відповідачем не наведено вагомих мотивів для відстрочення сплати судового збору.
Крім того, як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання подана та підписана особою, яка діє на підставі довіреності. В свою чергу, вказана довіреність підписана виконуючим обов'язки начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, проте, документів в підтвердження повноважень на це матеріали касаційної скарги, всупереч приписам ст.58 КАС України, не містять.
Згідно із ч.3 ст.214 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.213 цього Кодексу, застосовуються правила ст.108 цього Кодексу, які передбачають, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 108, 213, 214 КАС України,
у х в а л и л а:
Відмовити у задоволенні клопотання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірною та скасування постанови - залишити без руху.
Відповідачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.
The court decision No. 46740831, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 22.04.2015. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.
This decision relates to case No. 823/321/14. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: