Court ruling № 46359478, 30.06.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

30 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Самсіна І.Л.,

суддів: Коротких О.А.,

Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОДПІ про визнання частково протиправними та скасування рішень про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України надійшла заява ОДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Цією ухвалою касаційний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОДПІ на рішення судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2015 року (справа № К/9991/26792/12), яка, на думку ОДПІ, підтверджує неоднакове правозастосування пункту 9 статті 3, пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм матеріального права, зокрема, у постанові від 17 грудня 2013 року (провадження № 21-442а13) він зазначив, що за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний податковий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Цьому правовому висновку оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року та рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ.Л. Самсін Судді: О.А. Коротких В.Л. Маринченко