Decision № 46124306, 26.02.2015, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21944/14-ц

пр. № 2/759/1741/15

26 лютого 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,

встановив:

ОСОБА_1 в грудні 2014 року заявив позов, за яким з урахуванням наступних уточнень просив постановити рішення про стягнення з колишньої дружини ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з листопада 2013 року - по 15000 грн., щомісячно, а також в розмірі не менше 30% від заробітку, як аліменти на дитину, яка продовжує навчання, до закінчення нею навчання, чи до досягнення 23 річного віку.

Позов мотивований тим, що син проживає з батьком, продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги від матері.

ОСОБА_1 в судовому засіданні на вимогах позову наполягав, просив їх задовольнити за підстав викладених в позовній заяві.

ОСОБА_2 просила в позові відмовити, за безпідставністю.

Вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є сином сторін, який народжений у шлюбі, на даний час є студентом Київського національного університету технологій та дизайну, сторони розірвали шлюб в квітні 2013 року, хоча шлюб розпався фактично наприкінці 2012 року.

Відповідно до статті 199 ЦПК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на сина, дочку, які продовжують навчання, має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач такого права не має.

Так, сам позивач в судовому засіданні визнав, що його син з ним не проживає з часу як між сторонами були припинені шлюбні відносини, а саме з кінця 2012 року.

Не заперечував позивач і те, що він з вказаного часу будь-якої участі в утриманні сина не бере, будь-якої допомоги йому не надає.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, тобто син сторін самостійно скористався правом на витребування аліментів від батька, на час свого навчання.

Той факт, що ОСОБА_3 зареєстрований за місцем проживання позивача, правового значення для рішення спору по суті не має.

Отже, суд вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Поряд з тим, ОСОБА_1 заявлялись вимоги про стягнення з відповідача суми незаконно привласнених коштів та витрат на комунальні послуги, які за його заявою ухвалою суду були залишені без розгляду.

Витрати у справі, суд відносить на рахунок держави відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Святошинський районний суд м. Києва.

Головуючий Сенько М.Ф.