№ 4607319, 17.04.2009, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-3583/08/1570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

при секретарі Юзефович Ю.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «САМ-2» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000522300/0 від 25.07.2007 року та №0000891700/0 від 25.07.2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

14.01.2008 року до суду звернулось Приватне підприємство «САМ-2» (далі ПП «САМ-2») з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.07.2007 року №0000522300/0, за яким визначено суму податкового зобов'язання ПП «САМ-2» за платежем: податок на додану вартість у сумі 34343,39 гривень та №0000891700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1608,75 гривень (536,25 гривень за основним платежем, 1072,5 штрафна (фінансова) санкція).

Вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту №116/23-2001/32165998 від 19.07.2007 року планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року. Але висновки Акту, а також прийняте податкове повідомлення-рішення №0000522300/0, за яким визначено суму податкового зобов'язання ПП «САМ-2» за платежем: податок на додану вартість у сумі 34343,39 гривень, у зв'язку з реалізацією сільгосппродукції власного виробництва на суму 160667,92 грн. в серпні 2006 року та на суму 45388,45 грн. у вересні 2006 року не обґрунтовані, оскільки ПП «САМ-2» не реалізовував цю продукцію, а продукцією повернуло фінансову допомогу на поворотній основі ОСОБА_1. відповідно до договорів позики.

Обґрунтовуючи вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000891700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1608,75 гривень (536,25гривень за основним платежем, 1072,5 штрафна (фінансова) санкція) позивач зазначив, що ним закуплені товарні матеріальні цінності у СПД - платників єдиного податку, які відповідно до Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» не є платниками податку з доходів фізичних осіб, а тому і він не повинен був нараховувати та платити вказаний податок.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши, надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ПП «САМ-2» зареєстровано Миколаївською райдержадміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №АОО244018 від 14.09.2004року. На податковий облік взято 14.09.2004 року за №258 в МДПІ. Зареєстроване як платник податку на додану вартість 27.10.2004 року та отримало свідоцтво платника ПДВ №21900861.

З 27 червня по 12 липня 2007 року працівниками МДПІ була здійснена виїзна планова комплексна перевірка ПП «САМ-2» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року, про що 19.07.2007року складено Акт №116/23-2001/32165998 (а.с.19-44).

На підставі акту від 19.07.2007 року МДПІ 25.07.2007 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0000522300/0, за яким визначено суму податкового зобов'язання відповідачу за платежем: податок на додану вартість у сумі 34343,39 гривень за встановлені перевіркою порушення п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (а.с.9) та №0000891700/0, яким визначено відповідачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1608,75 гривень (536,25 гривень за основним платежем, 1072,5 гривень штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення ст.ст.4,7,8,17 Закону України від 22.05.2003року №889-1V “Про податок з доходів фізичних осіб” (а.с.10).

 Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, але рішеннями МДПІ від 27.08.2007 року, ДПА в Одеській області від 28.09.2007року, ДПА України від 12.12.2007 року скарга позивача залишена без задоволення (а.с.11-18), у зв'язку з чим позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

В п.3.3.5 Акту перевірки від 19.07.2007 року зазначено, що в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР) ПП «САМ-2» не були включені до об'єкту оподаткування операції з реалізації сільгосппродукції на суму 206056,37грн та відповідно не була віднесена до податкового зобов'язання сума ПДВ у розмірі 34343,39грн. , а саме у серпні 2006 року були реалізовані пшениця та ячмінь ОСОБА_1. на загальну суму 160667,92грн., у т.ч. ПДВ 26777,99грн., у вересні 2006 року було реалізовано ОСОБА_1. соняшник на суму 45388,45грн., у т.ч. ПДВ 7564,74грн. (а.с.30-34).

 Судом встановлено, що між ПП «САМ-2» та ОСОБА_1 були укладені договори позики, відповідно до яких кредитор надавав кошти, яки позичальник повинен був повернути в строки, зазначені в договорах. Сторонами ПП«САМ-2» та ОСОБА_1 були внесені доповнення в договори позики, відповідно до яких позичальнику надавалося право повернути суму позики також власною продукцією (зерном, послугами, насінням), що підтверджується накладними або іншими документами (а.с.45-48). На виконання вказаних договорів ПП «САМ-2» поставило ОСОБА_1. сільгосппродукцію по собівартості в рахунок погашення позики (а.с.49-58).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Згідно п.1.4 ст.1 цього Закону поставка товарів - це будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами , які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цівильно - правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншої особі.

Враховуючи вищезазначений зміст пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.1.4 ст.1  Закону України №168/97-ВР , а також ті обставини, що відповідно до зазначених в акті перевірки накладних право власності на сільгосппродукцію ПП «САМ-2», а саме  пшеницю, ячмінь, соняшник на загальну суму 206056,37грн передано ОСОБА_1., суд не приймає до уваги твердження позивача, що повернення позики ОСОБА_1. сільгосппродукцією не може вважатися реалізацією (поставкою) продукції.

Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України №168/97-ВР, Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999року, який діяв на час перевірки позивача, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Оскільки зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення, вони перераховуються на окремий рахунок. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

При таких обставинах суд вважає, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 25.07.2007 року №0000522300/0, за яким визначено суму податкового зобов'язання ПП «САМ-2» за платежем: податок на додану вартість у сумі 34343,39 гривень МДПІ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом.

В п.3.1.1 Акту перевірки від 19.07.2007 року вказано, що ПП «САМ-2» виплатив за закупку товарних матеріальних цінностей доходи громадянам: СПД ОСОБА_2. - 91,80грн., СПД ОСОБА_3. - 1024,20грн., ПП ОСОБА_4. - 209,0грн., СПД ОСОБА_5. - 2800,0грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб (відповідні документи, які надають право не утримувати податок - відсутні), у зв'язку з чим донарахуванню підлягає податок з доходів фізичних осіб у сумі 536,25грн. відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-1V (далі Закон України №889-1V), а також підлягає нарахуванню відповідно до ст..17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000року штрафні санкції в подвійному розмірі донарахованої суми податку з доходів фізичних осіб (526,25грн.) в розмірі 1072,50грн. ( а.с.26).

Позивач не заперечував проти встановлених актом перевірки обставин про закупівлю у СПД - фізичних осіб (ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.) товарних матеріальних цінностей на загальну суму 4125 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, а тому в силу ст.72 КАС України ці обставини є встановленими.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України №889-1V дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

Згідно п.1.15 цього Закону податковий агент - юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, яки незалежно від їх організаційно - правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нарахувати, отримати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, весті податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України №889-1V визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону. З урахуванням ст.22 «Прикінцеві положення» Закону України №889-1V з 01.01.2004 року до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена п.7.1.ст.7 встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.20.3.2 ст.20 Закону №889-1V у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

 Суд вважає, що при донарахуванні позивачу податку з фізичних осіб, який не був сплачений позивачем при закупки товарних матеріальних цінностей у громадян СПД ОСОБА_2., СПД ОСОБА_3., ПП ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5., та відповідно при нарахуванні штрафних санкцій, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений вищезазначеними Законами.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що ним були закуплені товарні матеріальні цінності у СПД - платників єдиного податку, які звільнені від цього податку, а тому і він не зобов'язаний був нараховувати та виплачувати податок з фізичних осіб, оскільки позивач як під час перевірки працівникам МДПІ так і суду при розгляді справи не підтвердив наявність та не надав документів, які підтверджують, що товарні матеріальні цінності закуплені у СПД - платників єдиного податку, що звільняло б позивача від сплати податку з фізичних з осіб в зазначеному випадку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач не довів тих обставин, на які посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому його позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «САМ-2» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000522300/0 від 25.07.2007 року та №0000891700/0 від 25.07.2007 року  - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя