№ 4585820, 31.03.2009, Odesa District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                              Справа №2-а-11799/08/1570

          31 березня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Іванова Е.А.

при секретарі –Мезнер О.Е.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод” про стягнення заборгованості по страховим внескам,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Одеський автомобільний ремонтний завод» в якому просить стягнути з відповідача борг у сумі 87041,15грн. на користь УПФ України в Малиновському районі м. Одеси на р/р 256083013706 в Одеському Облуправлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845, мотивуючи це тим, що ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод» зареєстроване в УПФ України в Малиновському районі м. Одеси як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно «Розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті» за серпень та вересень 2008р. відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (недоїмка) в розмірі 81082,81грн. Крім того, оскільки відповідач своєчасно не сплатив страхові внески до Пенсійного фонду до нього було винесені рішення про застосування фінансових санкцій на загальну суму 5958,34грн. Таким чином з 28.07.2008р. по 17.09.2008р. ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод» має заборгованість перед УПФ України в Малиновському районі м. Одеси на загальну суму 87041,15грн. У зв’язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість управління звернулось до суду.

У судовому засіданні представник Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси підтримав позов у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не відомі, відгук не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

              Ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N2181-III, передбачено, що установи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно внесків до Пенсійного фонду України, які здійснюють перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України, тому згідно ст.17КАС України спір за участю Управління пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

               Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

      Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

       Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

       Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

        Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

        Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

          Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України  та знаходиться на обліку у позивача з 20.03.2003р.(а.с.36).

          Станом на 01.12.2008 р. за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України у сумі81082,81грн.

          Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2008 році встановлювались відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» за ставкою 33,2 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

        Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

        Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

         Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

        Судом встановлено, що самостійно розрахована відповідачем сума страхових внесків, що не сплачена відповідачем за серпень-вересень 2008р.  складає 81082,81грн., про що свідчать копія  розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті(а.с.а.с.20,21,23,24).

           Розрахунок заборгованості складений позивачем (а.с.4) відповідає положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростований.

          Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

           Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

           Судом встановлено, що відповідач несвоєчасно сплатив фінансові санкції  нараховані за рішеннями №1377,1379,1381,1382 від 05.09.2007 року (а.с.40-43) в зв’язку з чим позивач 02.10.2008 року прийняв рішення №2642 про нарахування пені  в розмірі 4232,39грн. за період затримки сплати з 01.10.2007 року до 15.09.2008 року (а.с.17).

           Також за несвоєчасну сплату страхових внесків за липень, серпень 2007 року позивачем за рішенням №2643 від 02.10.2008 року (а.с.18) відповідачу був нарахованих штраф в розмірі 986,31грн., що становить 50% від суми несвоєчасно сплачених внесків, та пеня в розмірі 739,64грн. за період з 20.08.2007 року до 15.09.2008 року та за період з 20.09.2007 року до 15.09.2008 року.

          Вказані рішення були спрямовані відповідачу поштою та отримано ним, про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с.19).

        Відповідно до п.9 ст.106 Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу, тому суд погоджується з нарахуванням позивачем фінансових санкції за несвоечасну сплату внесків.

   Згідно п.15 ст.106  Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

       Тому суд погоджується з правомірністю прийняття позивачем рішення №2642 та №2643 від 02.10.2008р. про застосування фінансових санкцій.

       Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 81082,18грн. та штрафу -986,31 і пені на суму 4972,03грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідача, розрахунком про стан заборгованості, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

     Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

      Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

     Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

       Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Позов Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод” задовольнити.

           Стягнути з Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод” (місце знаходження м.Одеса, вул.Артилерійська б.4, код 07934823) на користь Управління Пенсійного фонду України  у Малиновському районі м.Одеси на р/р 256083013706 заборгованість у сумі 87041,15грн.

     Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

         Постанова виготовлена у повному обсязі 06.04.2009 року.

           Суддя                                                                         Е.А.Іванов