Court ruling № 44811680, 04.06.2015, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 804/1441/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У січні 2015 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним рішення відповідача від 15.08.2014 року № 5712/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги, зобов'язати відповідача задовольнити прохання позивача про розстрочку сплати боргу, яке виникло за обставин непереборної сили.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З урахуванням щомісячних нарахувань єдиного внеску та сплати його не в повному обсязі, станом на 30.06.2014 року у картці особового рахунку позивача обліковувалась недоїмка у сумі 26 638,55 грн. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, на підставі картки особового рахунку платника, було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.07.2014 р. № Ф-12/4 на всю суму заборгованості та направлено на адресу боржника.

Позивач з вказаною вимогою не погодився та звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням відповідача про результати розгляду скарги від 15.08.2014 року № 5712/10/04-36-10-08-09 залишено без змін вимогу ДПІ у Жовтневому районі м.Д ніпропетровська від 03.07.2014 р. № Ф-12/4 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в розмірі 26 638,55 грн., а скаргу позивача без задоволення.

Позивач звернувся до Державної Фіскальної служби України з проханням скасувати вимогу від 03.07.2014 року за № Ф-12/4 про сплату боргу та рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.08.2014 року № 5712/10/04-36-10-08-09.

Проте рішенням Державної Фіскальної служби України від 21.11.2014 року залишено без змін вимогу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 03.07.2014 р. № Ф-12/4, та оскаржуване рішення від 15.08.2014 року №5712/10/04-36-10-08-09, а скаргу позивача без задоволення.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір і ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Відповідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI до Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Нормами Закону № 2464-VI не передбачено можливість розстрочення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Посилання апелянта на положення ст. 100 Податкового кодексу України апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки дана стаття регулює розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, проте єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є грошовим зобов'язанням у розумінні п.п. 14.1.39 п. 1.39 ст. 39 Податкового кодексу України.

Також, апеляційний суд першої інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення від 15.08.2014 року № 5712/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта, так і правового акта індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Відповідно до п.14.1.7. ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Згідно ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За наслідками розгляду скарги (тобто перегляду спірного рішення) відповідно до рішення органу вищого рівня про розгляд скарги органом державної податкової служби нижчого рівня приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

Отже, рішення про результати розгляду скарги, яке є підставою для зміни (в разі необхідності) керівником державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення, не містить обов'язкових приписів для суб'єкта господарювання.

Крім того, позивач скористався своїм правом та оскаржив рішення від 15.08.2014 року № 5712/10/04-36-10-08-09 до Державної Фіскальної служби України.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зазначених висновків не спростовують, та не дають підстав вважати рішення суду такими, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято без порушення норм матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 10 червня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов