Court ruling № 44507818, 26.05.2015, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

У Х В А Л А

26 травня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., розглянувши заяву Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ОДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2015 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі - СТОВ) до ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 лютого 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року про часткове задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 що, на думку заявника, підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2014 року (справа № К/9991/68812/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, про перегляд рішення касаційного суду в якій подано заяву, предметом судового розгляду були відносини із визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які, як встановили суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився касаційний суд, були обраховані з реальних, товарних й документально підтверджених господарських операцій між позивачем і ТОВ «Стіомі-Холдінг» про поставку дизельного палива та ПП «Валга» про надання транспортних послуг. Предметом розгляду також було рішення податкового органу про нецільове використання позивачем коштів, акумульованих на його спецрахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування, зокрема про використання їх на оплату оренди транспортних засобів, які не є сільгосптехнікою.

У рішенні, на яке робиться посилання як на підтвердження неоднаковості в правозастосуванні, предметом судового контролю були не рішення податкового органу щодо правильності визначення податкового зобов'язання чи податкового кредиту, і не щодо правильності використання коштів, акумульованих на спецрахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне перерахування на спеціальний рахунок податку на додану вартість, який фермерське господарство «Зарічанка» як сільськогосподарське підприємство самостійно нарахувало на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, але не сплатило, позаяк не вважало його грошовим зобов'язанням у розумінні підпунктів 14.1.39 і 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК.

З наведеного випливає, що рішення касаційного суду, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справ, а тому не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява ОДПІ є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалив:

Відмовити у допуску справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2015 року

Суддя-доповідачМ.І. Гриців

Судді:О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін